Найніжніший лірик української літератури — Павло Тичина

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

21.01.2016 10:42 Обновлено 21.01.2016 10:46 Автор: Unsvet

20 січня 2016 року співробітники обласної бібліотеки для юнацтва завітали до учнів Вищого професійного училища №21 з поетичним етюдом “В поколіннях озвуся”, щоб разом відзначити 125-ту річницю з дня народження відомого українського поета Павла Тичини.

Бібліотекарі розповіли молоді про ранню творчість поета, яка стала підґрунтям подальшої творчості Тичини. Саме тоді він створив свій власний стиль —  кларнетизм. Павло Тичина змусив звучати українське слово по-новому, відкривши в ньому неповторні чари і магію звуку. Його поезія наповнена музикою, любов’ю до людей, до всього живого на землі.

Учні відкрили для себе Павла Тичину не лише як поета, а й як живописця, співака, музиканта, який добре знав нотну грамоту, володів основами диригування, грав на багатьох музичних інструментах. Юнаки та дівчата дізналися, що Павло Тичина був поліглотом і знав 15 мов. Лінгвістичні, музичні і художні здібності допомагали йому успішно експериментувати зі словом. Мабуть, це і сприяло тому, що творчість Тичини увійшла до духовної скарбниці нашого народу.

З особливою цікавістю учні слухали розповідь письменниці Віри Марущак про те, що у Миколаєві живе людина, яка особисто була знайома з Павлом Грогоровичем, — Микола Васильович Олексієнко, давній друг обласної  бібліотеки для юнацтва. У 1962 році члени літературного об'єднання “Стапель” (серед них — М. Олексієнко) побували у Спілці письменників України, де звітували про свою творчість перед професійними письменниками. На зустрічі був і Павло Тичина. Він зацікавився молодим прозаїком, мав з ним довгу розмову і запросив до себе додому. Олексієнко був вражений: на полицях від самої стелі до підлоги були вмонтовані стелажі з безліччю книжок. Учні переглядали світлини з тієї пам'ятної зустрічі, конверти з особистим підписом Павла Тичини.

Молодь натхненно читала вірші найніжнішого лірика української літератури: “Коли в твої очі дивлюся”, “Я сказав тобі лиш слово”, “Душа моя — послухай”, “Зразу ж за селом...”, “Подивилась ясно”.

На завершення — традиційне фото на згадку.