СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #3 з Катериною Міхаліциною

Третій літературний стрім проєкту СмакBook від УІК відбувся 17 березня з письменницею і перекладачкою Катериною Міхаліциною і зібрав рекордну кількість посиденьківців: викладачів і студентів миколаївських навчальних закладів, учнівську молодь, вчителів і бібліотекарів з різних куточків області.

Всі з нетерпінням чекали зустрічі, мріючи ближче познайомитись і поспілкуватись із письменницею. Сподівання справдились в повній мірі. Катерина розповіла, що народилася у селищі Млинів на Рівненщині, де зростала у повазі до навколишньої природи. Напевно тому після закінчення гуманітарної гімназії навчалась на біолога в Рівненському державному гуманітарному університеті. Згодом заочно вивчала англійську мову та літературу в Інституті післядипломної освіти при ЛНУ ім. Івана Франка. 

 

Вона згадала дитинство і свій поетичний дебют. У 4-му класі вчителька дала домашнє завдання: вивчити вірш про улюблену тварину. До найближчої бібліотеки було далекувато, тому дівчинка замість чимчикувати три з половиною кілометри за потрібною книжкою про коня, вирішила написати вірш сама. Катерина показала свій етюд із зображенням хати рідного селища. Малюнок, сповнений тепла і майстерно виконаний, адже його авторка свого часу закінчила художню школу.

 

Майже двадцять років Катерина живе у Львові. Свого часу працювала перекладачем у видавництві «Астролябія» (має досвід роботи з польськими, білоруськими, англійськими, російськими, литовськими і французькими текстами), заступником головного редактора у «Видавництві Старого Лева». Своїм першим серйозним твором вважає книгу «Бабусина господа», а серед перекладів виділяє перші – твори Дж. Р. Р. Толкіна «Діти Гуріна»,«Сильмариліон», «Сказання з небезпечного королівства», який приваблює її, зокрема, помітною екологічною лінією у творчості, а також «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденника нейрохірурга» Генрі Марша.

 

Окремо Катерина зупинилася на книжках, обраних експертами від Українського інституту книги для поповнення фондів бібліотек – «Хто росте у лісі?», «Квіти біля четвертого», «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи». У 2016-му письменниця побувала в Зоні, її глибоко вразило «зелене море, яке оточує мертве місто», діти постійно запитували про події 30-річної давнини: «Що це було і чому відбулося?», до того ж виявилось, що тематичну літературу можна охарактеризувати виразом «багато емоцій, мало фактажу». Тому Катерина вирішила написати книгу про Чорнобильську катастрофу. Її співавтором став науковець Станіслав Дворницький, а науковим редактором – учасник чорнобильських подій Олексій Бреус. 

 

Чесна і вражаюча книга «Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи» вийшла торік у київському видавництві «Портал», перемогла в конкурсі «Найкращий книжковий дизайн» від Книжкового Арсеналу в номінації «Дитяча книга», а в BookForum Best Book Award стала кращою в номінації «Література для підлітків і YA». Книга унікальна – до друкованого видання команда освітян, психологів та істориків розробила детальні бекґраунди за QR-кодами та ігрові закладки. Чорнобильській темі присвячені й «Квіти біля четвертого», написані на основі дитячих спогадів про бабусині розповіді.

 

Письменницю розпитували про життєве кредо, про творчість, улюблені теми, джерела сюжетів. Важливою подією у творчому житті авторка вважає запрошення до Українського ПЕН, тому що таким чином можна змінити і подолати стереотипи до країни на міжнародній арені. Катерина зізналась, що любить писати про природу, а сюжети бере з життя. Її надихають трійко діточок, яких мама-письменниця вважає справжніми співавторами, і «всиновлені» собака і кіт Барт. Зараз працює над перекладом книги «Поговоримо про згоду» для видавництва «Крокус». 

 

За традицією, авторка порадила дещо з прочитаного: «Як виховати читача» Памели Пол і Марії Руссо, «Світлий шлях»: історія одного концтабору» Станіслава Асєєва, «Залізну воду» Мирослава Лаюка, «Червоний записник» Софії Лундберг і будь-які книги в перекладі Наталії Іваничук. Катерина передала вітання миколаївській художниці Юлії Поліщук, згадавши досвід спільної роботи над артбуком. За словами письменниці, вона пише не твори, а тексти, і лише після того, як вони оформлені ілюстраціями і видані, мають право називатися якось інакше.

 

Щиро дякуємо пані Катерині за цікаву зустріч і бажаємо міцного здоров’я, творчих успіхів і всіляких гараздів! 

Всіх, хто скористався нагодою і мав задоволення поспілкуватися з талановитою письменницею Катериною Міхаліциною, запрошуємо долучатися й до наступних літстрімів. Отож, з нами були: викладачі та студенти МНУ імені В. О. Сухомлинського та Фахового коледжу МНУ, учні Миколаївського вищого професійного училища технологій та дизайну, учнівська молодь Вознесенська (ЗОШ № 5, 6, 7, 8, 10, НВК №3, гімназії імені Т. Г. Шевченка, ліцею «Інсайт»), бібліотекарі з Веселинового, Вознесенська, Баштанки, Березанки, Казанки, Воскресенської ОТГ.