СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #24 з Віталіною Макарик

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

23.02.2024 09:29 Обновлено 23.02.2024 09:54 Автор: Unsvet

22 лютого відбувся черговий літературний стрим проєкту СмакBook від УІК. На онлайнові посиденьки з письменницею, журналісткою, книжковою блогеркою, літредакторкою Віталіною Макарик завітали бібліотекарі, читачі і книголюби з різних куточків області та України.

Героїня зустрічі народилася і нині мешкає у Володимирі – княжому місті з тисячолітньою історією. Віталіна Макарик завважила, що вона рівно на тисячу років за нього молодша. Навчалася на факультеті культурології в Києво-Могилянській академії, згодом опановувала фах літературної редакторки в Українській академії друкарства. Вже 14 років працює журналісткою в незалежному володимирському виданні «Слово правди». Як журналістка любить писати про гіперлокальну історію, відкривати невідомі загалу імена земляків. Ще пані Віталіна займається літературним редагуванням (співпрацювала з видавництвами «Книголав», «РМ», «Портал», віднедавна ще й з «Віват») і пише книжкові огляди для «Читомо» та «Barabooka». Любить читати підліткову літературу і пише для підлітків. Попри те, що починала як поетка, видавши збірку віршів і короткої прози «Риба хоче», вважає, що сильніша саме в прозовому жанрі.

Віталіна Макарик впевнена, що підліткова книжка, щоб зацікавити сучасних читачів-тинейджерів, має насамперед бути щирою, написаною з гумором, без моралізаторства і повчань. Водночас такі тексти повинні містити певні меседжі, торкатись важливих, часом табуйованих тем, адже вони є в реальному житті і про них треба говорити. Цих підходів авторка дотримується в своїх творах. Письменниця зізналась, що з короткою прозою їй працювати звичніше і легше. Згадала, як свого часу навчалася на курсі основ літтворчості у Сергія Іванюка, де відточувала саме написання оповідань, як це було корисно і надихаюче. Чудовий наставник, уважний і підтримуючий, Сергій Семенович сказав Віталіні: «У вас є свій впізнаваний голос, користуйтеся ним». І вона намагається це робити. Тож, коли надійшла пропозиція від видавництва «Академія» написати оповідання для підлітків, авторка радо погодилась, бо вже вміла працювати з короткою прозою. Оповідання «Ліфчик», що ввійшло у збірку «Перше побачення» (2018) отримало класні відгуки, як і наступні, котрі виходили друком у прозобукеті «Ще не в курсі, але…» (2019), у добірках підліткових жахастиків «Очі з чорного дзеркала» (2021), «Демони бажань» (2023) та адвент-збірці «В очікуванні Різдва» (2023).

Перший великий художній текст Віталіни Макарик – підліткова повість «Кеди в небі» – побачила світ у вересні минулого року у «Видавництві Старого Лева». Книга перемогла в номінації «Дебют року в прозі» Топу лабораторії дитячого читання «BaraBooka» і потрапила в гарну компанію найкращих дитячих та підліткових видань 2023 року. Наразі прихильність критиків доповнюється й читацькою увагою: вийшов вже другий наклад «Кедів». Авторка дуже хотіла, щоб книжка знайшла свій шлях до читача, і наголосила, що відзнака «Барабуки» для неї дійсно важлива, адже вона цінує їхню роботу в царині дитліту.

У своїй повісті письменниця говорить про складні речі, про які говорити боляче, – втрату рідної людини, самотність, булінг. Вона завважила, що в українській підлітковій літературі такі теми рідко проговорюють, саме тому хотіла запросити читачів до цієї розмови. Адже нині втрата – це те, що приходить майже в кожен дитячий колектив. Важливо говорити про проживання втрати, про те, як комунікувати з дитиною, яка знаходиться в точці найглибшого горя, як підтримати її на шляху до сприйняття втрати, примирення, а згодом надії і щасливого майбутнього. «Кеди в небі» – це історія про мене і водночас натхненна чужою історією», – зізналась пані Віталіна. Це історія про втрату мами, і вона багатьом відгукується. Її читають юні і дорослі (найстаршій читачці 82 роки), дякують за щирість і справжність, відзначають, що книжка допомагає долати нечитуна, надихає читати. Як, власне, і її авторка. Пані Віталіна в різні способи популяризує читання: багато років займається букблогерством, пише книжкові огляди для «Читомо» та «Барабуки», зустрічається з різновіковими аудиторіями, аби говорити про читання, є співзасновницею книжкового клубу.

Відповідаючи на запитання про письменницькі цілі на майбутнє, Віталіна Макарик зазначила: «Хочу розповісти максимально вдало те, що хочеться, і щоб історії, які цікаві мені, були цікавими моїм читачам». Нині працює над молодіжним (15+) міським фентезі, прописує в ньому локації Володимира. Це буде роман, в ньому будуть пригоди, особлива місія, покладена на героїню, пошук артефактів, і у все це вплітатимуться знакові, часом трагічні, події з історії України.

Учасники посиденьок дізналися, чому Віталіна називає себе «літературною відьмою». Виявляється, в її текстах, особливо в «Кедах» друзі та й сама авторка стали помічати події, неймовірні збіги, які стаються в реальному житті. Тепер, жартує (а, може, й ні) авторка, описуватиме ті події, які воліла, щоб збувалися в її житті і в житті її близьких.

Віталіна Макарик радила читати книги Ольги Купріян, яка пише про важливе легко і з гумором, крутезні тексти Галини Ткачук, а ще твори Наталки Довгопол, яка класно поєднує пригодницький сюжет з історією, наповнює особливою атмосферою й цікавими деталями. Авторка зізналась, що в юності її літературним богом був Юрій Андрухович. Зараз вважає, що «класно, якщо письменник буде ближчим до читачів, буде спілкуватись, тусити з ними. Бо читачі – це найцінніше». Що тут додати? Лише слова вдячності за щире, цікаве, душевне спілкування, за книжковий подарунок і сподівання на продовження знайомства та «живу» зустріч.

Сердечно бажаємо пані Віталіні міцного здоров’я, творчих успіхів, нових книжок, і всім нам – миру після нашої перемоги.

Дякуємо ЗСУ за можливість працювати, говорити про книжки і бути вдома.

P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося у березні.