Тиждень книги: день п'ятий. Година поезії Василя Симоненка

У 1999 році на 30-й сесії генеральної конференції ЮНЕСКО було вирішено відзначати Всесвітній день поезії 21 березня. Перший Всесвітній день поезії відзначався в Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО. Сьогодні вже традиційно у багатьох країнах світу з нагоди Всесвітнього дня поезії проходять літературні вечори, фестивалі, презентації нових книг, вручаються літературні премії. Цей День покликаний послужити створенню позитивного образу поезії як справді сучасного мистецтва, відкритого людям.

«Поезія може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні запити сучасної людини — але для цього необхідно привернути до неї якнайширшу громадську увагу. Крім того, Всесвітній День поезії повинен дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, літературним клубам, які відроджують споконвічну традицію живого звучання поетичного слова», — записано у рішенні ЮНЕСКО.

У гуртожитку миколаївського суднобудівного ліцею проведено годину поезії “Поборник честі й правди”, присвячену українському поетові Василю Симоненку. У січні цього року йому б виповнилося 76 років. Однак 13 грудня 1963 року 28-річного поета не стало. Він прожив коротке, мов спалах блискавки, життя, ясне і чисте. Усього 28 прожитих років — це так безжально мало! Але любов, перелита в поетичне, палке і ніжне, слово, і сьогодні бринить в кожному українському серці.

Затамувавши подих, хлопці і дівчата слухали палкі і ніжні рядки віршів про кохання В. Симоненка. Зацікавила їх і фотоекспозиція “Серце віддав народові”, книжкова виставка творів поета, мультимедійна презентація.

Вміння по-справжньому, щиро кохати — такий самий талант і дар від Бога, як і, наприклад, талант у мистецтві чи науках. Але, дароване Богом, це вміння треба зберігати та плекати, ніби чарівну квітку, щоб черствість звичайного повсякденного життя не загубили у людині вміння відкриватися світові та коханій людині, «вистукувати» своїм серцем щастя та радість на весь білий світ.

Майже хрестоматійними стали слова Василя Симоненка: