Інформаційно-ресурсний центр - Конкурс-2017 "Читаємо вишиванку як книгу"
12.05.2017 09:55 Обновлено 12.05.2017 10:11
Стокротян Юлія Віталіївна / Обласний молодіжний конкурс “Читаємо вишиванку як книгу”. - Смт. Єланець Єланецький район Миколаївська область, 2017. pdf
Стокротян Юлія - 1999 року народження, учениця Єланецької загальноосвітньої школи
Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб'ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
Надія Красоткіна
У розмаїті українського декоративного мистецтва художнє вишивання посідає одне з провідних місць.
Вишивка в одязі давньоруських людей, крім декоративної, несла заклинальну, символічну функцію. Вишитий узор набував магічної сили. Він розміщувався навколо шиї, на передпліччях рукавів, на грудях, на подолі. Основна увага приділялась оздобленню рукавів, що було вшануванням роботящих рук.
Орнаментальні мотиви сучасних українських вишивок сягають своїм корінням в далеку минувшину, відображають місцеву флору й фауну, а також дають простір фантазії вишивальниці. У давнину основні орнаментальні мотиви були пов'язані з символами різних стародавніх культур. Глибока образно-символічна змістовність і неповторність орнаментів гаптування характерна для давньоруського мистецтва.
З плином часу прямий безпосередній зміст символічних зображень поступово змінювався, трансформувався, значною мірою набував абстрактного характеру. Проте у багатьох місцевостях України завдяки традиціям символіка вишивки в основному збереглася.
Один з найдавніших українських орнаментів дерево життя нагадує вазон у горщику. Квітка, верхня частина дерева,— то сфера богів, середня — людини і всього сущого, а нижче, коріння, — першооснова і початок світу. Як правило, рушник з деревом вазоном має низ і береги.
На багатьох вишивках серед квітів обов'язково зображуються і птахи: соловей, зозуля, півень, голуб, а також фантастичні птахи, тобто йдеться про райських птахів, оскільки рай — це сфера богів. І соняшники, і волошки, і маки, і кетяги винограду — все вишивалося на рушниках. Дівочу вроду і чистоту символізувала калина, а якщо калина була вишита поряд з дубом, то вона символізувала поєднання сили і краси людської.
Сьогодні, як і сотні років тому, не старіє стародавнє мистецтво тканих і вишиваних рушників — традиційної окраси українського народного житла. Розвішані у світлиці по стінах і над портретами, картинами, вони надають їй охайності, святковості та затишку. Орнаменти, візерунки та техніка оздоблення українських вишиванок різняться по всій території України. На сучасних виставках та ярмарках народних промислів кожен бажаючий може сміливо ознайомитися з особливостями узорів вишитих сорочок рідного краю та наочно побачити, яку майстерність передали жінки з минулих поколінь у сьогодення.
У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.
Жіночі сорочки цього регіону України були особливими, їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без зборок у зап'ясті рукави. Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки, був символом землі або межі між добром і злом. Не менш популярними були зооморфні мотиви.
На Південній Україні традиційною вважають різнобарвну вишивку хрестиком або напівхрестиком із зображенням рослинності. Але в деяких районах теж часто трапляються змішані стилі. Вишивки Півдня поєднують у собі орнаменти і техніки різних місцевостей, що пояснюється багатонаціональністю населення регіону.
Вивчаючи культуру вишивки Єланецького району, мені довелося познайомитися з майстринею с. Калинівка - Валентиною Іванівною Балутою. Приїхала Валентина Іванівна з Полтавщини в 1965 році вчителем початкових класів, а після закінчення Миколаївського педагогічного інституту працювала вчителем російської мови та літератури. За роки своєї сумлінної праці майстриня випустила зі стін школи не одне покоління учнів, які завжди відгукуються про неї з повагою, любов'ю і ніжністю. Щоб прикрасити с. Калинівка Валентина Іванівна разом з своїми учнями привезла з Полтавщини кущі калини. Живучи вже з чоловіком та народивши доньку поряд з Валентиною завжди був мамин оберіг: вишитий рушник, який вишивала ще її мама, тобто бабуся Валентини Іванівни (додаток №1, №2).
Тож і не випадково прийшло натхнення, адже внукам теж треба передати цінний скарб - «Своє життя вишите нитками».
Будучи на заслуженому відпочинку, ця чудова жінка не перестає дивувати і радувати своїми вишиванками, її чудові роботи демонструвались на районних та сільських виставках, багато робіт просто вишивала і дарувала друзям від усього серця (додаток №3).
Маючи ніжну вдачу майстриня і в своїх роботах використовує схеми стилізованих рослинних мотивів - різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, використовується як розмежувальний компонент вишивки та є символом землі або межі між добром і злом. Також Валентина Іванівна часто використовує символіку троянди (ружі) яку завжди люблять в Україні, вважають її квіткою Сонця. Орнаменти, що включають квіти і листя троянди, являють собою, в основному, замкнуту смугу у вигляді вінка, що не має початку і кінця, що позначає нескінченність життя з постійним відродженням. Якщо вінок з троянд зображувався символічно, у вигляді геометричного візерунка, то троянди могли зображати зірки, зібрані в нескінченному небесному просторі. Орнамент троянди часто поєднують з орнаментом лілеї.
Дуже ніжна та крихка квітка лілії вважається символом дівочої невинності, чарівності та краси. Дуже зворушливо виглядає сам орнамент з ліліями, в якому можна побачити пару лебедів символ щирої любові і вічної вірності.
Лілія зображується в потрійному вигляді - квітка, листочки і бутон. Вона символізує народження всього живого, розвиток та безперервність. Лілія уособлює жіночу енергію, яка є символом Води. Це відбилося в старовинному назві лілії - «крін». В українській мові йому співзвучно слово «криниця», що означає колодязь. Знаком води в орнаменті з ліліями може бути зображення крапель роси над квіткою.
Одним із сильних і дієвих оберегів в українській вишивці являє собою орнамент, який зображає вазон з квітучою рослиною, птахами, та Берегиню - велику казкову квітку або фігуру жінки. Цей символ означає оберіг, зцілення, очищення від зла. Вишивали його червоними нитками, додаючи чорні. Червоний колір традиційно символізує сонце, а також вогонь, що очищає від злих сил.
Вишивку Валентина Іванівна обожнює: вишиває картини, серветки, рушники, навчає молодь любити традиції рідного краю. Сама майстриня випробовує нові техніки вишивки, створюючи прекрасні ікони, картини з бісеру. В свої 75 Валентина Іванівна щаслива мама, бабуся і дружина, повна оптимізму, радості, натхнення.
< Попередня | Наступна > |
---|