Інформаційно-ресурсний центр - Конкурс-2017 "Читаємо вишиванку як книгу"
12.05.2017 09:57
Тиць Богдана Володимирівна / Обласний молодіжний конкурс “Читаємо вишиванку як книгу”. — С. Христофорівка Баштанського району Миколаївської області, 2017.
Тиць Богдана — 2000 року народження, студентка І курсу МККМ.
Дослідження рушників родини Буги Григорія Филоновича та Єфросинії Олексіївни (дівоче прізвище Лященко), які мешкали на території с. Хриетофорівка Баштанського району Миколаївської області в кінці ХІХ на початку ХХ сторіччя.
Ця родина працювала в маєтку на поміщика М. М. Аркаса. У Єфросинії було три сестри, які також працювали на пана Аркаса: Агафія (покоївка), Євдокія (праля), Тетяна (була монахинею у школі для селян). Єфросинія разом з чоловіком виконували різну роботу. У вільний від основної роботи час вона ткала, вишивала та шила одяг для своєї родини та односельців, інколи виконувала невеликі замовлення від родини самого пана. Згодом від М. М. Аркаса родина Буги отримала наділ землі, на якому вели своє господарство. Майстерність вишивальниці успадкувала дочка Чабарюк (дівоче прізвище Буга) Анна Григорівна 1902 року народження. Деякі рушники цієї родини зберігаються у Христофорівському краєзнавчому музеї (рушники та інформацію про цю родину надала онука Анни Григорівни - Федорко Л. А., 1954 р. н, - моя бабуся).
Так, як ця родина мешкала на півдні України, де населення неоднорідне, тому вишивці властиве поєднання орнаментальних мотивів та кольорів різких місцевостей. В даному досліджені рушники вишиті на білому полотні фабричного походження, вишивка хрестик, нитки фарбовані рослинними барвниками, колір ниток червоно-чорний.
Символіка кольорів досліджуваних рушників
Білий — символ невинності, чистоти й радості. Він — нейтральний: в ньому чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою. Білий колір — то символ створеного Богом світу. З ним пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом.
В давнину — це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло — поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу — Схід, пора року — весна, пора доби — ранок, а напрям руху — тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір — осереддя світлого «правого» світу...
Червоний — символ крові й вогню, цс — гарячий колір. У першу чергу в українській народній вишивці червоний колір домінує, він символізує нерозривний кровний зв'язок, любов, рід, тобто усе, що сприяє зміцненню сім'ї та щасливому подружньому життю. У ньому — всі сторони житія — повнота життя, свобода та енергія. Червоний колір — символ Божої любові до людей, до людського роду. Він — колір гарячий, тому його сторона світу — Південь, а пора року — літо, пора доби — день, навіть полудень, а напрям — тільки вверх і вправо, тобто — за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де грає-кипить кров...
Чорний — це колір землі, багатства (усе в себе вбирає), колір урочистості. Цей колір передає накопичення, зберігання і витіснення впливу всіляких подразників. Він володар темного потойбічного, де не лише прохолодно, а навіть і дуже холодно. Тому його сторона світу — Північ, а пора року — зима; пора доби, зрозуміло, ніч; а напрям — вліво і вниз, тобто в протилежну сторону від руху яскравого Сонця.
Кожну вишиту річ можна розшифрувати (прочитати). Закодованим письмом поколінь вважається український рушник. Його орнаменти — то графічно-чіткі, геометризовані, то химерно-загадкові із символічними ритмічними знаками.
Ще з часів давньої зарубинецької культури до нас дійшли вишиванки із зображеннями так званих — «дерев життя». Захоплена красою світу, жінка намагалась через свою уяву перенести цю красу на рушник, створивши хороші знаки — символи сонця, зірочок, вогню, води, місяця, дерев, птахів, квітів. Багато рушників вишиті червоним і чорним кольорами (любов і журба), причому червоний колір повинен переважати («Два кольори оті на полотні — червоними і чорними нитками»).
Рушники передавалиіз роду в рід, із покоління в покоління, як оберіг.
В моєму досліджені використані родинні рушники матері Єфросинії (кінець 19 ст.) та дочки Анни (бабусі моєї бабусі) (початок ХХ ст.).
Чудодійна (оберегова) сила рушника в його візерунках. Рушник можна читати так, як читають книгу.
Фрагмент весільного рушника матері Буги (Лященко), Єфросинії Олексіївни с. Христофорівка, кінець ХІХ ст.
Орнаментальне навантаження рушника розміщене по краях полотнища симетрично одне до одного.
В прямокутній площині фрагменту весільного рушника ми бачимо мотив Дерева Життя. У цьому рушнику основна композиція — це Дерево Життя у вигляді квітки, представлене мотивом «вазона». Виростає дерево-квітка з основи — вазона триярусним розміщенням бокових гілок з різного виду квітами, листками та галузкам. Ця квітка — це символ Берегині. Вона - чарівна квітка-пані, що береже зерно духу, крові та землі-плоті, готової у цю мить розлетітися (вибухнути) для зародження нового життя. Її віття-руки обтяжене земним насінням розвитку, але тільки вона знає час того магічного помаху-засіву.
На нижньому ярусі бокових гілок, розташовані два птахи (півні) в напрямку один до одного, які символізують шлюбну пару, міцність сім'ї і продовження роду, а також півні символізують багатство, щастя, здоровая.
Півні асоціювалася з працьовитістю, багатством. Гілки на яких сидять півні у вигляді стилізованої лози винограду, що втілюють у собі чоловічий початок, а, також, символізують сімейне гніздо, радість і красу створення сім'ї.
Квіти і птахи втілюють основні сімейні цінності — взаємне кохання, вірність, дітей. Вазон з якої виростає дерево-квітка має конусоподібну форму. Він оздоблений квадратиками (символізують досконалість, гармонію і порядок) та хрестиками (Хрест благословляє молодих на створення нової сім'ї, тому його вишивають саме на весільних рушниках).
По обидва боки вазона стилізовані літери, які визначають приналежність рушника.
Підкреслює основу композиції три ряди фриза стрічкового рослинного орнаменту. Число три — це священна трійця, символізує щасливе спокійне сімейне життя. Між першим і третім фризом рослинного ряду розміщений ряд, який по висоті дорівнює першому і третьому ряду, а також рівніш по висоті з основною композицією, що підкреслює його масштабність і важливість.
Як у першому, так і в другому фризах вишиті пишні квіти ружі, від яких відходять листя пуп'янки та напіврозкриті квітки. Крім квітки ружі, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдності. Ружа — улюблена квітка українців, цариця квітів. Узори з червоними ружами у даному рушнику означають палке кохання, жагу до життя (адже ця квітка нащадок жагучого сонця). Розкриті квітки — це батьки, напіврозкриті — створена нова сім'я, а пуп'янки — це майбутні діти.
Третій фриз — стилізований орнамент у вигляді «басового вуха», яке є різновидністю «баранячих ріжок», що символізують багатство та достаток. Із середини «басового вуха» відходить рослинний орнамент із листя спрямованого вниз і навхрест, що символізує пам'ять роду. Розділяє «басове вухо» розміщена зверху і знизу стилізована квітка-хрестик, що має магічне значення — благословляє подружню пару на утворення нової сім'ї.
Орнаментальні смути чергуються одна з одною на деякій відстані, залишаючи проміжки вільного тла, що підсилює чіткість орнаменту.
Середня частина рушника — незаповнена, біла (без вишивки), що символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення.
Фрагмент весільного рушника дочки Єфросинії — Чабарюк (Буги) Анни Григорівни с. Хриетофорівка, початок ХХ ст.
Орнаментальне навантаження рушника розміщене по краях полотнища симетрично одне до одного.
В верхній частині прямокутної площини фрагменту весільного рушника ми спостерігаємо основну композицію рушника — Дерево Життя у вигляді асиметричного букета з пишних квітів ружі з листям та пуп'янками, якими заповнена чаша «вазона». Ружі є символом відродження, постійного руху, сонця. Колір ружі червоний — означає палке кохання, жагу до життя (адже ця квітка нащадок жагучого сонця). Доповнюють букет квітки барвінку. Мотив вічно зеленого «барвінку» є символом незгасаючого життя, оберегом від злих духів.
Чаша оздоблена хрестиками (обереги від злих духів), овалами у вигляді пташиного яйця (символізують зародження нового життя), хвилястою лінією (символ води, без якої життя не
існує).
Обрамляє чашу з обох боків стилізована виноградна лоза з гронами винограду, що є знаком багатства і плодючості, яка символізує побажання молодим мати багато дітей, як ягід на гронах винограду. Ніжка вазона з міцним корінням у вигляді «баранячих ріжок» символізує багатство та достаток майбутньої родиии.
По обидва боки основної композиції «Вазона» (в чотирьох кутах) розміщені птахи (індики). У двох верхніх кутах самки (чим звеличують жінку — берегиню роду), в двох нижніх — самці. Птахи розміщені попарно в напрямку один до одного. Парна кількість птахів вказує на те, щоб молодята завжди були в парі. Число чотири (птахи), як символ першоелементів: чотири точки земної кулі, сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби...
Птахи, в даному випадку індики, вказують па приналежність рушника саме до родини вишивальниці (ця родина з покоління в покоління займалась вирощуванням індиків, їх вуличне прізвисько було «Індюки». Про це до теперішнього часу пам'ятають старожили села, називаючи, інколи, мою бабусю «Індючка», бо вона, також тримає вдома цих птахів).
По обидва боки вазона вишиті стилізовані літери, що, також, визначають приналежність рушника вишивальниці — Анні.
Підкреслює основу композиції три ряди фриза стрічкового рослинного орнаменту. Число три — це священна трійця — благословення на щасливе спокійне сімейне життя.
1-й ряд фриз у вигляді квіток лілії. Ця квітка то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до лілії, то вимальовуються силуети двох пташок — знаку любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листя та пуп'янки, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.
2-й ряд фриз — мережка у вигляді хвилястого бігунка, від якого відходить трилисник. Хвиляста лінія — це знак води, знак безкінечності, а трилисник — символ триєдності. Разом ці символи означають безкінечність життєвого циклу (життя, смерть, відродження).
3-й ряд фриз — широкий, основний (по висоті дорівнює першому і другому ряду разом), що вказує на його масштабність і важливість. Він поділений на три яруси: верхній вузенький ярус складає собою орнамент з ритмічним повторенням квітки-берегині, що тримає в собі материнську силу жінки, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це — вічне оновлення та гармонію життя. Це твердження підкреслює нерозривна пряма червона лінія.
Середній ярус — широкий. Орнамент із стилізованим зображенням квіток ружі з листям та пуп'янками, які чергуються з чорнобривцями. Ружа — улюблена квітка українців, адже квітка ця нагадує Сонце. Узори з ружами укладені за законами рослинного орнаменту, що означає безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Чорнобривці уособлюють дитинство, рідну матір і батька, рідну оселю.
Нижній вузенький ярус завершує основну сюжетну композицію рушника та відділяє її прямою чорною лінією, під якою стилізований орнамент у вигляді квітки-берегині віттям до низу, що означає пам'ять про минулі покоління. Квітка-берегиня об'єднана між собою трикутниками, що є символами триєдності трьох поколінь (батьків, дітей і прадідів) та символом святої трійці (Отця, Сина, Святого духа), яка буде оберігати створену сім'ю.
Нижній і верхній яруси у вигляді квітки-берегині ніби захищають свій рід, символом якого виступає середній ярус орнаменту.
Орнаментальні смуги чергуються одна з одною на деякій відстані, залишаючи проміжки вільного тла, що підсилює чіткість орнаменту,
Середня частина рушника — незаповнена, біла (без вишивки), що символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення.
Фрагмент рушника «утиральника» (для рук і обличчя) матері Буги (Лященко), Єфросинії Олексіївни с. Христофорівка, кінець ХІХ ст.
Орнаментальне навантаження рушника розміщене по краях полотнища симетрично одне до одного.
В прямокутній площині розміщена рядково-фризова композиція із п'яти рядів стрічкового рослинного орнаменту. Між другим і третім рослинним фризом розташований вузький ряд із чотирьох стилізованих птахів (жайворонків). Орнаментальні смуги чергуються одна з одною на деякій відстані, залишаючи проміжки вільного тла.
1-й ряд фриз — виноградна лоза з гронами винограду, листям та квітами — це сад-виноград, життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов'язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім'ї.
2-й ряд фриз — волошки з листям та пуп'янками, які вказують на постійний зв'язок людини з небом, символ сталості і вірності.
3-й вузький ряд фриз зооморфний, з вишитими стилізованими фігурками птаха (жайворонка). Птахи — то символи людських душ. Жайворонок асоціюється в народі, як рання пташка, працьовита. Вишита парна кількість пташок — бути завжди в парі. Число 4 (птаха), як символ першоелементів. Цс чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби.
4-й ряд фриз — пишні ружі із стеблами, листям та пуп'янками. Ружа — улюблена квітка українців, цариця квітів. Її дбайливо плекали під вікнами хати, перед нею схилялися, її оспівували, адже ця квітка нагадує сонце. Промовте слово ружа, і ви знайдете в ньому древню назву Сонця - Ра. А може воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові — руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний круг з вічним оновленням, адже ця квітка нащадок сонця.
5-й ряд фриз — стебло хмелю з пишним листям, означає розквіт, любов, розвиток родини.
Завершує композицію 6- й ряд фриз у вигляді стилізованої квітки лілії, яку вважали символом чистоти й цнотливості, любові, краси, чарівності. Вона може перемагати нечисту силу й недугу, її важливим оберегом під час подорожей. Отже, вишиті квіти лілеї — уособлення цнотливості, любові, оберіг від усього лихого.
Середня частина рушника незаповнена, біла (без вишивки), що символізує чисте, світле майбутнє та Боже благословення.
Фрагмент рушника-оберега матері Буги (Лященко), Єфросинії Олексіївни, с. Христофорівка, який використовувався, як захист від злих духів та для окраси житла, чіпляли над вікнами, біля дверей, над образами, кінець ХІХ ст.
Орнаментальне навантаження рушника розміщене по краях полотнища симетрично одне до одного. Основна композиція Дерево Життя, представлена мотивом «вазона», чаша якого заповнена асиметричним букетом із трьох стилізованих квітів ружі з листям та пуп'янками. Ружі є християнським символом Богоматері і нерідко Християнства взагалі.
Букет доповнений квітками дзвіночків (символ віри), барвінку (оберег від злих духів) та колосками (єднання з природою).
По обидва боки Дерева життя вишиті стилізовані літери, що визначають приналежність рушника.
Підтримують чашу «вазона» стилізовані зображення колосків (єднання з природою), барвінку (символ радісної життєвої сили переходу від земного життя до небесного, вічності та потойбічності. У народі його ще називають хрещатим, бо він стелиться в усі сторони хрестом), листя півонії (захист від злих духів). У верхній частині чаші вазона вишита «меандрова лінія» (символ води) по центру стилізований образ Божої матері — захисниці роду.
Вазон умовно поділений на три частини, що символізує про три світи (Небесний, Земний і Потойбічний). Верхній світ (Небесний) — чаша, заповнена квітами.
Середній світ (Земний) — ніжка «вазона» з пишно розгалуженою рослинністю. Частина рослинності: квітки ружі з листям та пуп'янками — тягнуться вгору, а частина закручена до низу у вигляді баранячих ріжок з квітками півонії в середині (в давнину цій квітці, також, приписували захист від злих духів). Нижній світ (Потойбічний) — міцний корінь «вазона» у вигляді квітки-берегині по центру та стилізованого листя півонії.
По всій вишитій композиції магічним числом проходить цифра три — символ триєдності у християн (Отця, Сина, Святого духа). Всі символи, які вишиті на рушнику мають чудодійну силу захисту від злих духів, охороняють оселю від «поганих очей», недобрих людей та усього злого.
Підкреслює основну композицію стрічковий орнамент у вигляді стилізованих літер, що прославляє працю людини.
Фрагмент рушника-оберега дочки Чабарюк (Буги) Анни Григорівни с. Христофорівка, використовувався як захист від злих духів та для окраси житла, розвішували над вікнами, біля дверей, над образами, початок ХХ ст.
В даному рушнику, дочка повторює основну сюжетну композицію своєї матері. Вони відрізняються одна від одної лише невеликими деталями:
- Замість літер площина навколо вазона заповнена рослинністю.
- Листя та квіти дрібніші та ніжніші.
- Замість стрічкового орнаменту з літер, що підкреслюють основну сюжетну композицію, вузенька мережка.
Кожна вишивальниця, в залежності від свого світобачення, привносила свої корективи в малюнок вишивки, що видозмінювало зміст зображення.
Отже, на основі детального аналізу орнаментальних мотивів та особливостей їхнього застосування можемо стверджувати, що орнаментація досліджуваних родинних рушників відбувалася за чіткою традиційною системою, пов'язаною з сакральною, символічною та естетичною функціями. Багатство декору, ритми орнаментів і колорит демонструють особливу високу художню культуру майстринь.
Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові.
Рушник — це наша свята, зворушлива, рідна реліквія, яка крізь товщі віків світиться до нас доброю, лагідною українською душею та символом прадавніх традицій. Наші предки уміли захистити своє житло і самих себе від усього недоброго, злого і передавши свої знання здорового побуту з покоління в покоління,
Наступна > |
---|