Перехрестя часів: вулиця Садова. Цикл екскурсій вулицями Миколаєва “Юність і сучасність рідного міста”

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Віртуальні круїзи

25.12.2023 16:16 Обновлено 25.12.2023 16:25 Автор: Unsvet

Вулиця із затишною назвою “Садова” розділяла Городову і Адміралтейську частини Миколаєва. У проєкті вулиця значилася як Богоділенська, бо неподалік знаходився притулок (богодільня) для старих та вбогих. Але адмірал Михайло Лазарєв офіційно затвердив назву “Садова”. Коли на початку XIX століття на Садовій почалося будівництво, перші два квартали від Адміральської до Спаської традиційно зайняли садиби високопоставлених городян. А далі пішли купецькі, міщанські будинки, складські приміщення, магазини. Тоді вздовж Садової розташовувалися сади та городи моряків і городян, а також «сберегаемые натуральные лески, между которыми в добавке разных больших дерев семена сеются».

Починається Садова від адміністративної будівлі Миколаївського суднобудівного заводу, збудованої у 1951 році. Солідний «сталінський ампір» з колонами, портиком, надбудовою-вежею та високим шпилем, який увінчаний кораблем-парусником. Шпиль та вітрильник уже давно стали одним із символів нашого міста корабелів. У 2007 році біля входу до адмінбудівлі встановлено бюст Григорію Потьомкіну (автор – відомий миколаївський скульптор Віктор Макушин).

Навпроти знаходиться Манганарівський сквер. Колись на цьому місці була Гімназична площа. Згодом тут розбили сквер і назвали його на честь командира Чорноморського флоту і миколаївського військового губернатора Михайла Манганарі. У 20-х роках минулого століття сквер було перейменовано на Пролетарський, у 2016 році йому повернули первісну назву.

Багатьох будівель на Садовій вже немає, або вони сильно видозмінилися. У 1909 році на розі Садової і Спаської купець Янкель (Яків) Гершунович збудував двоповерхове приміщення для першого міського шестикласного училища. Навчальний заклад існував до 1917 року. За радянської влади в цій будівлі розмістилася трудова школа, згодом — середня школа №1, пізніше — школа №38. Нині будівля знаходиться в аварійному стані. На протилежній стороні вулиці знаходилась реміснича портова школа,  відкрита в 1862 році. Портова школа працювала до 1914 року. Споруда не збереглась. Зараз на цьому місці зведено будівлю, в якій розміщується апеляційний суд Миколаївської області. Праворуч, на перетині зі Спаською, знаходилися морехідні класи, де державним коштом навчались юнаки віком від 14 до 20 років. Далі, ближче до Великої Морської, знаходилась спілка піклування про бідних і безпритульних єврейських дітей.

У цьому ж районі на початку XIX століття з'явилися аптеки морського відомства та аптекарська лабораторія. Тому вулиця, яка продовжувала Спаську після Садової, називалася Аптекарською. Цікаво, що поздовжні вулиці – Спаська, Велика Морська, Потьомкінська – закінчувалися на Садовій, далі, у бік Слобідки, вони мали інші назви. Спаська переростала в Аптекарську, Потьомкінська – в Одеську, Велика Морська – в Острожну. Відомо, що 1913 року в Миколаєві відкрилися відразу 5 нових аптек. Це були аптеки Карла Бланка на Московській вулиці, Генріха Крицького та М. Б. Варшавського – на Таврійській, Л. І. Жураковського – на Садовій, Когана – на Глазенапівській, Мещерицького – на Рибній. Після революції всі аптеки були націоналізовані.

Нині на перетині Садової і Великої Морської, у Сквері Ради Європи, знаходиться пам'ятник Героям Небесної Сотні, відкритий 20 лютого 2015 року. Висота бронзового пам'ятника без постаменту сягає чотирьох метрів. Скульптура символізує воскресіння, а також боротьбу і світ: складається з двох крил, які символізують рух, на одному з них зображений Архістратиг Михаїл, на другому — символічний образ Воскресіння, зверху два голуби як символи миру. Автори пам'ятника: художник Сергій Іванов і скульптор Володимир Цісарик.

Сквер Ради Європи був закладений у вересні 1999 року і реконструйований 2009-го на честь 220-річчя Миколаєва. Займає він невелику площу, але цікавий своїми скульптурами, фонтанами та рідкісними деревами. У квітні 2016 року тут висадили 24 сакури, які символізували кількість років незалежності України. У 2010 р. у сквері встановлено монумент “Єдина Європа”.

Майже сто років (до початку ХХ століття) цілий квартал по Садовій займала заснована в 1803 році Реміснича управа, яка піклувалася про інтереси міщанського населення міста.

Велику ділянку по Садовій – від Потьомкінської до Херсонської (нині — проспект Центральний) – займав пивоварний завод №27 Остринського. Орендував підприємство Н. Т. Семенів. Тут виготовляли пиво високої якості: “Віденське” (65 копійок за пляшку), “Царське” (80 коп), “Пільзенське” (90 коп), “Бок-Бір” (1 рубль). У 80-х роках минулого століття на цьому місці почалося будівництво Палацу культури для працівників Миколаївського суднобудівного заводу. Гігантська споруда була в формі океанського лайнера з вікнами-ілюмінаторами.  В період перебудови в СРСР будівництво було зупинене і завершилось лише на початку 2000-х. Зараз тут знаходиться торговельно-розважальний комплекс “CityCentr”.

На перетині Потьомкінської-Херсонської знаходився Касперівський молитовний будинок. Ось що розповідає про його появу історичний документ: «11 жовтня 1871 р. поручик Н. Г. Підлігайлов та священик А. Ф. Корочанський, при свідку – священикові Г. І. Семененку, купили у 2-й Адміралтейській частині в кварталі №188 у спадкового почесного громадянина Ф. І. Соболєва цегляний одноповерховий будинок для розміщення в ньому молитовного будинку в ім'я ікони Касперівської Божої Матері. 11 вересня 1872 р. Міська Дума прийняла рішення передати для розміщення даного молитовного будинку місце, що виходить на вул. Херсонську». Молитовний будинок перебував у колишніх соболівських володіннях більше тридцяти років.

Проєкт будівництва храму Ікони Касперівської Божої Матері був готовий ще в середині ХІХ століття, втім, храм біло закладено лише в 1904 році. Освячений він був в 1908 році. За радянських часів тут знаходився клуб заводу ім. 61 комунара. Навпроти храму встановлено пам'ятний хрест на честь 2000-річчя Різдва Христового.

На розі Центрального проспекту і вулиці Садової з 1977 по 2022 роки  існував монумент “Солдатам правопорядку” (офіційно — Працівникам міліції, полеглим в період становлення радянської влади та при захисті Вітчизни 1917-1977 рр.). Знищений 19 жовтня 2022 року невідомими особами методом контрольованого підриву.

Фасадом на Садову виходить двоповерхова “новобудова” з білої цегли — дитяча лікарня №1. За нею розташовані цікаві одноповерхові будиночки, споруджені в XIX столітті. Колись тут знаходилася єврейська лікарня. Вона була однією з найбільших і кращих в місті. Заснована в 1866 році, лікарня майже 20 років не мала власного приміщення. Лише 1882-го для неї було придбано і обладнано невеликий будиночок на Садовій. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття тривало будівництво нових корпусів, розширення лікарні. Найбільшого розвитку лікарня набула за головного лікаря Моїсея Яковича Кальварського. Існував заклад за рахунок зборів та благодійних пожертв, лікування було безкоштовним. Управління лікарнею здійснювала опікунська рада, члени якої обиралися єврейською громадою. Довгий час раду очолював купець першої гільдії Хаїм Лейб Мешурес. Він надавав лікарні велику матеріальну допомогу, фінансував закупівлю обладнання та будівництво нових корпусів. Тому був обраний довічним піклувальником і скарбником єврейської лікарні. У 1915-му, під час Першої світової війни, частину палат зайняли під лазарет для поранених солдатів, а утримання воїнів взяла на себе єврейська громада. У статусі “єврейської” лікарня існувала до 20-х років минулого століття.

На розі Рибної, навпроти дитячої лікарні, багато років знаходилася Миколаївська кондитерська фабрика. У миколаївських кондитерів були власні рецепти цукерок — ексклюзивні солодощі у фірмових обгортках: “Блакитна далечінь”, “Метеорит”, “Миколаївські”, “Аркадія”, “Вечірній Миколаїв”, “Оксанка”. Деякі кондитерські вироби отримали державний “Знак якості”.

За вулицею Пограничною колись знаходився “козачий район”, де були розташовані казарми козаків. Згодом тут певний час розміщувалась військова частина. На протилежному боці — стадіон “Піонер”, відкритий 1948 року. В минулому на цій території була велика Михайлова левада.

Також на Садовій знаходиться Вище професійне училище №21, історія якого почалася з фабрично-заводського училища, створеного в 1935 році. Навпроти училища розміщена стара будівля Миколаївського хлібзаводу №2. Кут Садової та Кузнецької багато років займала фабрика “Аура”. Після Другої світової в Миколаєві працювали артіль “Трикотажник” і швейна фабрика, які 1959-му об’єдналися, і народилося трикотажне об'єднання “Аура”, що включало три лінії виробництва: панчішно-шкарпеткове, швейне і трикотажне.

Далі Садова веде до Південного Бугу. Тут у середині ХІХ століття була створена Комерційна пристань (або ж Купецька гавань) для перевалки зерна і лісу, а наприкінці XIX ст. почав діяти Комерційний порт – з хлібним елеватором, лісовою і рудною пристанню.

Довгий час Садова жодним чином не відповідала вимогам «транзитної» вулиці, бо не була замощена бруківкою. Зимовий бруд, літній пил сильно перешкоджали доставці вантажів із порту до міста. У Державному архіві Миколаївської області зберігається листування за 1875-1883 роки, яке вели миколаївські військові губернатори з російською імператорською канцелярією. У документах наведені списки «невідкладних замощувань» вулиць Миколаєва: на сьомому місці серед 15 першочергових маршрутів – вулиця Садова (від Комерційної пристані до Адміральської). Миколаївська влада наводила незаперечний аргумент: це важлива транспортна магістраль, необхідна для постачання Адміралтейства різними вантажами, що прибувають у порт. Листування тривало близько восьми років, згодом всі заявлені вулиці поступово почали «одягатися» у міцний граніт.

Після 1917 року Садову перейменували на вулицю Енгельса. Після Другої світової війни їй повернули історичну назву. Довгий час Садова була найширшою вулицею міста. Дехто стверджує, що Садовою колись пролягало старе русло – рукав Інгулу, і найперші кораблі з Адміралтейства по колишньому руслу робітники тягнули прямо до Бузького лиману. Є інша версія. Наче б при заснуванні міста було багато землі, коштувала вона дешево, тому перші городяни селилися широко, просторо, закладаючи сади і городи.


Література:

Городовая часть // Родной Причал. — 2017. — № 16. — С. 2.

Крючков Ю. С. Град Святого Николая: путеводитель по старому Николаеву / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 2003. — С. 137–138.

Крючков Ю. С. История Николаева: топонимический путеводитель по городу и окрестностям / Ю. С. Крючков. — Николаев : Возможности Киммерии, 1997. — С. 66.

Крючков Ю. С. Старый Николаев: топонимический словарь-справочник / Ю. С. Крючков. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2008. — С. 75–76.

Любаров Ю.  Николаев: образование / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2016. — № 21. — С. 4.

Любаров Ю.  Перекресток времен / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2015. — № 65. — С. 4.

Любаров Ю.  Центральный проспект “Центральный” / Ю. Любаров // Вечерний Николаев. — 2016. — № 73. — С. 4.

Христова Н.   Казним историю. Новая волна / Н. Христова // Вечерний Николаев. — 2016. — № 17. — С. 2.

Христова Н.  Улица Садовая: несколько знаковых мест / Н. Христова // Вечерний Николаев. — 2021. — № 77. — С. 5.

Шенкевич А.  Прогулка под землей / А. Шенкевич // Вечерний Николаев. — 2015. — № 80. — С. 4.


Електронні ресурси:

Korobova Anastasia. История улицы: что мы знаем о Садовой? [Електронний ресурс] / Anastasia Korobova // MYKOLAIV future. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://mykolaiv-future.com.ua/ru/eternal-istoriya-uliczy-chto-my-znaem-o-sadovoj. — Назва з екрана. — Дата публікації: 13.09.2023.— Дата перегляду: 25.12.2023.

Любаров Ю. Улица Садовая — перекресток времени [Електронний ресурс] / Юрий Любаров // Віртуальний музей міста Миколаїв. — Електрон. дані. — Режим доступу: http://muzey.mk.ua/2015/06/18/%d1%83%d0%bb%d0%b8%d1%86%d0%b0-%d1%81%d0%b0%d0%b4%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%8f-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%ba%d1%80%d1%91%d1%81%d1%82%d0%be%d0%ba-%d0%b2%d1%80%d0%b5%d0%bc%d0%b5%d0%bd%d0%b8/ . — Назва з екрана. — Дата публікації: 18.06.2015. — Дата перегляду: 25.12.2023.

Христова Н. Улица Садовая: несколько знаковых мест [Електронний ресурс] / Наталья Христова // Вечерний Николаев : міська газета. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://vn.mk.ua/ulitsa-sadovaya-neskolko-znakovyh-mest/. — Назва з екрана. — Дата публікації: 22.10.2021. — Дата перегляду: 25.12.2023.