Хроніка вулиці Артилерійської

Артилерійська — вулиця в історичній частині Миколаєва, найкоротша з поперечних вулиць міста. Бере свій початок від городища Дикий Сад — пам'ятки археології, укріпленого поселення Білозерської культури XIII-X століть до н. е, перетинає вулиці Адміральську, Вадима Благовісного, Спаську, Велику Морську, Марка Кропивницького, Шевченка та закінчується перетином з вулицею Павла Скоропадського. Загальна протяжність близько 950 метрів.

Забудовуватися Артилерійська почала однією з перших у 20-ті роки XIX століття, коли побудували Зимове зібрання морського відомства. Там знаходився “клуб офіцерів”. У великій красивій залі, розташованій у центральній частині, проходили свята та урочистості. А ось два флігелі, що стоять по обидва боки від “центру”, використовувались як готель: номери були призначені для офіцерів флоту, які приїжджали до Миколаєва у відрядження.

 

Назву вулиці дав поліцмейстер Г. Г. Автомонов в 1835 році. Вона пов'язана з тим, що вулицею можна було дістатись до Артилерійського училища, розташованого на Мисі Порохового льоху. Починаючись від Набережної, вулиця Артилерійська “вливається” в Католицьку (нині Павла Скоропадського) в тому місці, де раніше був пивзавод. У 70-ті роки ХІХ століття пивний завод у Миколаєві заснував німецький підприємець Давид Фельмет. Він звернувся до тодішнього губернатора Миколи Андрійовича Аркаса за дозволом прокопати Артилерійською вулицею каналізаційну траншею, щоб спускати всі відходи виробництва в річку Інгул. Дозвіл було отримано, каналізацію спрацювали ґрунтовно: уздовж Артилерійської спорудили колектор із тесаних кам'яних плит.

 

У ті часи місто ще мало багато вільної, незасвоєної землі, тож земельні ділянки надавали щедро — великі, розлогі, ледь не на цілий квартал. Та фінансові можливості нових власників зазвичай були доволі скромними. Тому вони зводили не розкішні маєтки, а садиби: головний будинок оточували довгими кам’яними парканами або забудовували флігелями, що тягнулися вздовж усієї вулиці. Ці будівлі слугували житлом для прислуги чи місцем для господарських справ. Саме так у Миколаєві з’явилися характерні довжелезні мури між старими будинками. Коли спадкоємці не в змозі були утримувати великі садиби, їх розпродували частинами: будинки, будівлі, ділянки землі. Місто ущільнювалося — великі родинні володіння перетворювалися на щільну міську забудову, змінюючи вигляд цілих кварталів і надаючи їм нових рис. 

Ділянка наліво від перетину Адміральської і аж до Нікольської (нині Вадима Благовісного) була виділена відомому флотському доктору, який служив при Головному управлінні Чорноморського флоту та портів, колезькому раднику Севастьяну Петрушевському. Його будинок з витонченим портиком і двома колонами у різний час належав родині учасника Кримської війни, миколаївського “міського лікаря” Миколи Должанського, потім спадкоємці Должанського продали частину садиби відставному капітану 2-го рангу Євгену Гедройцю, рідному братові Миколи Гедройця – мецената, громадського діяча, ініціатора і організатора створення Миколаївського художнього музею ім. В. В. Верещагіна. Згодом у будинку Петрушевського мешкали Лев Паризо де ла Валетт, сім'я відставного майора Миколи Долинського, а 1918 року “в апартаменти” в'їхала артистка імператорських театрів Лідія Липковська (в заміжжі – Маршнер). Сьогодні в цій будівлі розміщується Академія IT STEP. 

 

 

На перетині вулиць Вадима Благовісного та Артилерійської наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років звели типові дев’ятиповерхівки. Ці новобудови повністю стерли з карти міста цілий історичний квартал. Саме тут колись розташовувалася садиба родини Вальдів — знаних у Миколаєві морських офіцерів. Глава сім'ї приїхав сюди з Гессена і працював садівником у морському відомстві, син Іван Вальд займав посаду правителя канцелярії Чорноморського інтендантства, а наступне покоління — онуки — стали морськими офіцерами.

 

Навпроти дев'ятиповерхівок збереглися будинки, які належали родині контрадмірала Івана Барковського. У другій половині XIX століття ці приміщення здавалися в оренду, і в одному з них — у будинку на розі, з колонами — розташовувалась контора ракетного заводу, що тоді будувався. Тут мешкав вчений, засновник експериментальної ракетодинаміки Костянтин Константинов. Будинок одноповерховий, прямокутний. Бокові частини фасаду прикрашені трикутними фронтонами, кожен з яких спирається на чотири пілястри. Головний вхід оформлений у вигляді невеликого чотириколонного портика, який завершений аттиком. 1968 року на фасаді будинку встановлена мармурова меморіальна дошка Костянтину Константинову.

 

Сьогодні між Будинком офіцерів флоту та вулицею Вадима Благовісного розташовується Університетський сквер — колишня Нікольська площа. Наприкінці XIX століття саме тут було закладено сквер під назвою «Копитовський» — на честь головного командира Чорноморського флоту, навколосвітнього мандрівника, віцеадмірала Миколи Васильовича Копитова. За радянських часів сквер носив ім'я пролетарського поета Олексія Гмирьова. Там, де зараз знаходиться зруйнований російськими обстрілами головний корпус колишнього Миколаївського національного університету ім. В. О. Сухомлинського (нині — структурний підрозділ Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова), були дачні ділянки, що тяглися аж до річки.

На вулиці Артилерійській свого часу мешкали відомі особистості: письменник Всеволод Гаршин — у 1881-1882 роках, а також науковець, заслужений педагог Володимир Рюмін, який жив тут у 1902-1937 роках. На фасаді будинку, де вони проживали, сьогодні встановлено дві меморіальні дошки. На розі Артилерійської і Великої Морської розташована будівля, що певний час перебувала у власності родини Аркасів. Неподалік від перетину з вулицею Великою Морською, в одному з будинків проживав російський адмірал і флотоводець Володимир Корнілов. 

 

На перехресті вулиць Артилерійської і Таврійської (нині — Шевченка) розташовувалася будівля Миколаївського комерційного училища ім. статс-секретаря С. Ю. Вітте, споруджена у другій половині XIX століття. У 1903-1905 роках тут навчався майбутній письменник Ісак Бабель. Споруда збереглася до сьогодні і знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 19. Навпроти знаходився будинок, в якому жив засновник першої миколаївської газети «Миколаївський вісник» Єгор Павловський. 

Вулиця Артилерійська — одна з найстаріших у Миколаєві, зберігає у своїй забудові сліди кількох історичних епох. Сьогодні саме такі вулиці, як Артилерійська, нагадують про унікальну ідентичність Миколаєва — міста з глибокими традиціями і самобутньою архітектурною спадщиною.

 

 

Література:

 

Горбуров Е.  Необычная награда / Е. Горбуров // Вечерний Николаев. — 2018. — № 95. — С. 6.

 

Крючков Ю. С. Град Святого Николая. Путеводитель по старому Николаеву. — Николаев : Возможности Киммерии, 2003. — 108–110.

 

Крючков Ю. С. История улиц Николаева. Топонимический путеводитель по городу и окрестностям. — Николаев : Возможности Киммерии, 1997. — С. 54–55.

 

Пискурева И.  Почтовые станции / И. Пискурева // Южная правда. — 2017. — № 124. — С. 3.

 

Старый Николаев. Топонимический словарь-справочник. — Николаев : Издательство Ирины Гудым, 2008. — С. 21.

 

Христова Н.   Усадебная улица морских офицеров / Н. Христова // Вестник Прибужья. — 2019. — № 18. — С. 5.

 

 

Електронні ресурси: 

 

Артилерійська вулиця (Миколаїв) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : вільна енциклопедія. — Електрон. дані. — Режим доступу : https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8F_(%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D1%97%D0%B2). — Назва з екрана. — Дата останньої правки: 17.12.2024. — Дата перегляду: 16.07.2025.

 

Гаврилов І. Улица Артиллерийская – усадебная улица морских офицеров [Електронний ресурс] / Ігор Гаврилов, Наталя Христова // Bazar of Nikolaev. — Електрон. дані. — Режим доступу : http://bazar.nikolaev.ua/content/%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0-%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B8%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F-%E2%80%93-%D1%83%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%B1%D0%BD%D0%B0%D1%8F-%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0-%D0%BC%D0%BE%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D1%85-%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%86%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B2. — Назва з екрана. — Дата публікації: 09.04.2019. — Дата перегляду: 16.07.2025.