Червень 2024: церква Святого Мученика Григорія Великої Вірменії

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Краєзнавчий календар

25.06.2024 11:45 Автор: Unsvet

1789 — 230 років тому було закладено церкву Святого Мученика Григорія Великої Вірменії

Щодо початку будівництва храму думки дослідників розходяться. Хтось вважає, що його зведення почалося у 1789 році, дехто — що у 1790 році. Розбіжність у датах пов'язана з тим, що архітектор Іван Старов, котрий займався проєктуванням церкви, прибув до Миколаєва згідно з документами в 1790 році. Тобто на рік пізніше закладення фундаменту храму. Але прихильники більш ранньої дати можуть виявитися правими, якщо врахувати прагнення Потьомкіна швидше отримати статус міста і старанність Фалєєва у будівництві Миколаєва.

За розпорядженням князя Потьомкіна на лівому березі Інгулу заклали кам'яну церкву, а наступного року коштом міської скарбниці почалося будівництво храму на зразок Андріанопольського, але у зменшеному вигляді. Миколаївський собор був збудований із тесаного вапняку. Довжина будови становила 42,6 метра, а ширина – 17 метрів. Купол був покритий оцинкованим залізом та пофарбований у сірий колір. На куполі та над вівтарем було встановлено два мідні позолочені хрести. Виконавцем робіт був кам'яних справ майстер Антон Вектон. Спостерігали за будівництвом архітектор Вікентій Ванрезант й інженер Іван Князєв. Для розпису іконостасу Григорій Потьомкін запросив художників із Італії. В 1794  році церква була побудована і відбулося її освячення в ім'я Святого Мученика Григорія Великої Вірменії. Через чотири роки, по смерті імператриці Катерини II, указом імператора Павла I церкву було перейменовано на Адміралтейський собор.

У 1830 році на північ від собору було збудовано тимчасову дерев'яну дзвіницю. В 1865 році було збудовано нову кам'яну дзвіницю за проєктом архітектора Людвіга Опацького. Вона була вище від попередньої на 3 сажні і 1 аршин, а всього висота з дахом склала 7 сажнів і 1 аршин. Збудована дзвіниця була з західного боку собору навпроти входу в храм.

У 1866-1867 роках була проведена генеральна реконструкція собору. У 1922 році храм було передано Українській громаді. Аж до 1929 року в ньому діяв Український кафедральний собор.

Більшовицька влада почала клопотати про закриття собору. Постановою ВУЦВК від 10 червня 1929 року будівля Адміралтейського собору була передана Республіканській інспекції з охорони пам'яток культури для використання як музею. Рішенням Миколаївського міськвиконкому Адміралтейський собор було передано Миколаївському історико-архіологіччному музею. Попри прохання керівництва музею залишити їм як експонати для музейної експозиції церковне майно, музею дісталось лише розграбоване приміщення. До колишнього собору було перенесено військово-морський відділ і куточок культури.

4 січня 1930 року керівництвом історико-археологічного музею було здано в металобрухт мідь з Адміралтейського собору вагою 334 кг і 300 кг чистої міді відправлено в москву для зняття позолоти (вочевидь це були купольні хрести). Проте міськвиконком продовжував наполягати на руйнуванні тепер вже дзвіниці, оскільки своїм дзвоном вона заважає роботі державних установ. 17 лютого 1930 року бюро Українського комітету охорони пам'яток культури дало дозвіл на розбирання. Дзвіницю розібрали, дзвони здали в Рудметалторг.
Собор був висаджений в повітря динамітом 1937 року.


Література:

Адмиралтейский собор // Родной Причал. — 2019. — № 4. — С. 8.

Бойчук С.   Тайна Тмутараканского камня / С. Бойчук // Южная правда. — 2016. — № 103. — С. 4.

Гаврилов С.   Драматургия монументального пространства / С. Гаврилов // Южная правда. — 2015. — № 63. — С. 4.

Горбуров Е.   Не предадим забвению / Е. Горбуров, В. Ермилов // Вечерний Николаев. — № 58. — С. 3.

Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження : V Миколаївська обласна краєзнавча конференція / ред. кол. С. В. Іванов, Т. В. Березовська, Н. М. Гаркуша та ін.; відпов. за вип. І. М. Піскурьова. — Миколаїв : Атол, 2004. — 339 с.

История в историях : небольшие зарисовки из прошлого Николаева // Наш город. — 2015. — № 13. — С. 8.

Сорочан А.   Собор — возрождение духовности / А. Сорочан // Южная правда. — 2011. — № 42. — С. 3.

Щукин В. В.   Николаевский Адмиралтейский собор: очерк истории / В. В. Щукин. — Николаев : Ирины Гудым, 2017. — 224 с.


Електронні ресурси:

10 июня 1929 года Адмиралтейский собор в Николаеве передали для использования в качестве музея [Електронний ресурс] // NIKOLAEV24.COM.UA. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://nikolaev24.com.ua/news/10-ijunja-1929-goda-admiraltejskij-sobor-v-nikolaeve-peredali-dlja-ispolzovanija-v-kachestve-muzeja. — Назва з екрана. — Дата публікації: 10.06.2020. — Дата перегляду: 07.06.2024.

Адміралтейський собор [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B4%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%B0%D0%BB%D1%82%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80. — Назва з екрана. — Дата останньої правки: 10.03.2024. — Дата перегляду: 07.06.2024.

Колокол был сдан в металлолом, а храм взорвали динамитом: история первого собора в Николаеве, — ФОТО [Електронний ресурс] // 0512 : сайт міста Миколаєва. — Електрон. дані. — Режим доступу: https://www.0512.com.ua/news/3132952/kolokol-byl-sdan-v-metallolom-a-hram-vzorvali-dinamitom-istoria-pervogo-sobora-v-nikolaeve-foto. — Назва з екрана. — Дата публікації: 23.06.2021. — Дата перегляду: 07.06.2024.