Три верби / упор. А. І. Титаренко, О. М. Каздоба. — с. Новокрасне, Арбузинський район Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

21.04.2015 16:45 Автор: Unsvet

Три верби

Було це в далекому минулому. Недалеко від Новокрасного були землі Єлизаветградського жіночого монастиря. Кожної весни з початком польових робіт на свої поля приїжджали, а, може, й пішки приходили монахині, які працювали на полях до осені. Жили вони в куренях, один з куренів навіть був їм за церкву — вони там молилися. Невеличка річечка захищала їх від пекучого сонця, але затінку не було.

І тоді вони посадили біля цієї річечки та криниці, що була на березі, три верби — “Во имя Отца, и Сына, и Святого духа”. Садили їх на вербну неділю. Навіть не садили, а просто встромили три вербних гілочки, які освятили в своєму монастирі. Коли прийшли комуністи, монастир закрили, монахинь вигнали, землі забрали до СОЗу, а потім до колгоспу.

Колгосп розпався, а три верби ростуть і досі.

* * * * * *
Ця легенда ніде не публікувалась, тому документальних підтверджень даних подій не знайдено. Але ж немає і підтверджень, що цього не було. Землі князя Кантакузена після його смерті розділили між нащадками. Нащадків було багато, та й були вони переважно жіночої статі. Княгині самі не могли організувати якісного обробітку землі, тому здавали її в оренду, в тому числі і монастирю, який дійсно існував в Єлизаветграді (нині Кіровоград).

Не виключено, що набожні онучки Кантакузена Єфросинія (чи Євдокія, бо відомі тільки перші дві літери імені) і Єлизавета могли просто подарувати ці землі монастирю, а інші землі Кантакузена були продані поміщикам Брижицькому і Соловйову. “Три верби” завжди були улюбленим місцем відпочинку новокрасненців. І хоча річечка давно висохла (залишилися тільки її сліди), сучасники їдуть у степ до трьох верб.