Скеля пугача / упор. Д. Савченко. — с. Кавуни, Арбузинський район Миколаївської області, 2009.

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Легенди рідного краю

15.06.2015 16:20 Автор: Unsvet

Скеля пугача

В ті часи, коли татари, турки, половці нападали на наші землі, по Південному Бугу проходив рубіж між Османською імперією та Запорізькою Січчю. Козаки боронили рідну землю. В один погожий день піднявся дим на одній із могил, потім задимили інші. Козаки піднялись на битву з нападниками. Серед хоробрих козаків був Грицько Пугач: широкий в плечах, сміливий в бою, сильний та відважний.

Зав'язався бій. Багато татар було знищено, але сили були не рівні, ряди козаків поріділи. І ось залишився лише Грицько Пугач, який зносив голови татарам своєю гострою шаблею. Татари вирішили не вбивати хороброго козака, а взяти його у полон живим. Коли зламана шабля упала з рук Пугача, татари стали замикати коло навкруг нього. Козак розгадав план ворога, вирвався з кола і погнав коня в степ до високих скель, що височіли над Бугом. На вершині скелі кінь став дибки.

Оглянувся козак і побачив татарських вершників, які побоялися під'їжджати на край урвища. Засміявся козак, і сміх його відгукнувся луною з глибини річки. Кінь вдарив копитами і кинувся вниз з 30-метрової висоти на гостре каміння, яке підіймалося з бурхливих вод Південного Бугу. Високі хвилі схоронили не лише відважного козака, а й накрили увесь ворожий загін.

Багато років минуло з тієї пори, але й зараз до скелі Пугача приходять люди, щоб поглянути, як природа увінчала пам'ять про безстрашного мужнього козака. Якщо дивитись на скелю збоку, то чітко видно профіль людини, що сміється: голова відкинута назад, широко розкритий рот, примружені очі.