Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Творча лабораторія для фахівців Бібліотечна Шевченкіана: рейтинг Вознесенська ЦБС

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Творча лабораторія для фахівців - Бібліотечна Шевченкіана: рейтинг

altНовогригорівська бібліотека-філія

У Новогригорівській сільській бібліотеці пройшов цикл масових заходів “Шевченкова свіча століттями горить”, присвячених 200-річчю Т. Шевченка. Для всіх користувачів підготовлена постійно діюча книжкова експозиція “Вічне слово Тараса Шевченка”.


altУ Новогригорівській ЗОШ прийшло свято, присвячене ювілею Великого Кобзаря, за участю співробітників Вознесенської ЦРБ, які провели для школярів літературну вікторину “Чи знаємо ми Шевченка?”. Також Новогригорівська бібліотека разом з сільським будинком культури для учнівської молоді школи провели літературно-музичну композицію під назвою “Іду з дитинства до Тараса”, книжковий перегляд “Велич Кобзаря”. Учні дізналися про маловідомі факти з життя Шевченка, його дитинство, про те, яким чином Тарас став “стороннім учнем” в Академії мистецтв. Протягом всього заходу лунали пісні на вірші Шевченка, а також поезії, йому присвячені. Школярі взяли активну участь в міні-конкурсі “Кращий читець творів Шевченка”, переможцем якого  одноголосно обрано ученицю 11 класу Катерину Малюту.


altНовосілківська бібліотека-філія

У Новосілківській загальноосвітній школі проведено драматичний етюд «Жінки в житті Шевченка». Захід був наповнений історіями з життя поета, відомими піснями на твори Шевченка. Учні долучилися до закоханого Шевченкового серця, відчули трепетну ніжність його душі та побачили, яким нещасливим було кохання нашого славного поета. Але усі жінки, в кого він закохувався і хто у нього закохувався, надихали поета на створення літературних шедеврів. Мало кому в коханні так не щастило, як Тарасові Шевченку. Маючи унікальні таланти, гострий розум, товариську вдачу, привабливу зовнішність, він, здавалось би, був приречений на успіх у жінок. Натура творча і вразлива, Кобзар часто закохувався. І в нього закохувались. Та особисте життя великого українця так і не склалося. Не судилося Тарасові Шевченку продовжити свій родовід у наступних поколіннях. Постановка нелегкого життя Таланта змусила замислитись, навіть, найменшого глядача.

altalt


 

 

 

 

 

 

 

 

 

altСелищні бібліотеки смт. Олександрівка

До 200-ліття від дня народження Т. Г. Шевченка в Олександрівських бібліотеках проходив цикл заходів під назвою «Шевченкова свіча століттями горить». В Олександрівській бібліотеці №1 працювали виставки для користувачів під назвою «А слава — заповідь моя», «Уклін тобі, Тарасе». В Олександрівській бібліотеці №2 було оформлено книжкову виставку «Вічне слово Тараса Шевченка». Виставки були доповнені зверненнями, висловами В. Симоненка, М. Рильського, І. Франка, списком творів діячів культури, нагороджених національною премією ім. Т. Шевченка. altДля молоді оформлено пам'ятку та закладки «Т. Шевченко». На замовлення читачів підготовлена добірка висловів І. Франка, О. Вишні, Б. Нушича, К. Станіславського та народних прислів’їв про Шевченка «Крізь думки і слова». На основі підібраного матеріалу оформлено «Дерево мудрості». Напередодні дня народження Шевченка було проведено пізнавально-інформаційну годину «Березень — особливий місяць у житті українського народу». Цікавими заходами для молоді та учнів були вікторина «Життя і творчість Шевченка» та конкурс «НЛО» (по творам Кобзаря).


Пізнавально-інформаційна година «Березень — особливий місяць у житті українського народу»

Ще в давнину місяць березень був першим місяцем нового року. Він наповнює людські серця надією на весняні оновлення, земля пробуджується в передчуттях радісного тепла, а людська душа — нових почуттів, надій та сяйливих мрій. Березень — це весна, сонце, надія. Весна — це символ молодості і здоров'я, краси і кохання.

З року в рік, кожної ранньої весни до нас приходить свято, що символізує мить, коли прокидається природа — День 8 Березня. У цій порі розквітає весна і в наших серцях прокидаються найтепліші почуття любові та ніжності. Існує легенда-жарт про створення Богом жінки: «Бог почав створювати жінку з яскравих променів сонця, чарівних барв зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, грайливості кошеняти, граційності газелі… Бог змішав усе разом, а потім додав туди холодного мерехтіння зірок, в'їдливості мухи, впертості осла, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п’явки, отруйності змії, нещадності стихії». У цій легенді є часточка правди, адже жінка може перетворити життя на рай і на пекло. Від неї іноді залежить дуже багато в житті.

Також в березні ми святкуємо день народження видатного українського письменника Т. Г. Шевченка. Для кожного з нас Шевченко означає так багато, ніби він завжди з нами. Він кращий із кращих славетних людей — у ньому наша історія і наша реальність. “Він був сином мужика, а став велетнем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворить золото його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть до народу.”

Остап Вишня так сказав про Шевченка: «Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю! Ні, це якраз велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! І за це їм довічна слава. Народ таких письменників не забуває».

Перший весняний місяць березень є особливим для української культури. Саме в ці дні ми святкуємо Тиждень дитячої та юнацької книги, метою якого є виховання любові до книги, яка відкриє світ, навчить співпереживати, радіти, творити.


Літературно-музична композиція “Іду з дитинства до Тараса ”

Ведучий 1.
В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні, і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Крізь глум юрби і суєту.
Ні, не в минуле, а в майбутнє,
До тебе я, Тарасе йду.
Коли в душі моїй тривога,
Коли в душі пекельний щем,
Іду до нього до живого,
У Всесвіті віршів й поем.
І в дощ, і в сніг карбую кроки
І чую, дивлячись в блакить:
Реве та стогне Дніпр широкий.
Щоб розбудити всіх, хто спить.
Я не один іду до нього —
Ідуть до нього тисячі.
Неначе грішники до Бога
Свої печалі несучи.
І доки в римах Заповіту
Вогонь поезії не згас.
Той рух до сонця не спинити,
Бо зветься сонце те — Тарас.


Ведучий 2. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії у родині Григорія Шевченка та Катерини Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната Василя Енгельгардта. Наступного року родина переїздить до Кирилівки. У віці 8-ми років батько віддає Тараса до школи до дячка-вчителя Павла Рубана. В 1823 р. помирає мати Тараса, а через два роки помирає і батько. Залишившись сиротою, малий Тарас спершу жив у дячка Павла, де пас свині, працював разом з наймитами, згодом був школярем-попихачем у дяка П. Богорського, де голодував. Далі — у лисянського диякона-живописця великими відрами носив воду з річки та розтирав фарби. З 1827 р, наймитує у кирилівського священика Г. Кошиця.

Ведучий 1. З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати, також рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком Енгельгардта. В той час молодий Шевченко вперше закохався в дівчину Оксану. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку, але надії були марними, бо восени 1829 р. разом з обслугою Енгельгардта Шевченко виїздить до Вільна. Розлука була несподівана і довга, усе своє подальше життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав. Помітивши у хлопця хист до малярства, Енгельгардт віддає Тараса вчитися до досвідченого майстра.

Ведучий 2. 1831 р. Шевченко приїздить до Петербурга, а вже наступного року Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки живописних справ майстру Ширяєву. У 1836 р. Шевченко у складі артілі Ширяєва розписує театр у Петербурзі. Знайомиться з Сошенком, Гребінкою, Григоровичем, Венеціановим, Жуковським, Брюлловим. У лютому 1837 р. Товариство заохочення художників дозволило Шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. У квітні 1837 р. Брюллов створює портрет Жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців, і за ці гроші було викуплено Шевченка з кріпацтва. 25 квітня 1838 р. Тарасу була вручена Жуковським відпускна.

Ведучий 1. Коли Шевченка було офіційно зараховано “стороннім учнем” до Академії мистецтв. Він слухає лекції, багато читає, користується бібліотекою Брюллова, пише вірші, відвідує театр, виставки, музеї та швидко здобуває знання. У січні 1839 р. Тараса зарахували пансіонером Товариства заохочення художників, а вже у квітні нагородили срібною медаллю II ступеня за малюнок з натури. У 1840 р. Шевченка нагороджено срібною медаллю II ступеня за картину олійними фарбами “Хлопчик-жебрак дає хліб собаці”.

Ведучий 2. Минуло вже багато років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він як член сім'ї, як найдорожча людина.

Дитина.
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові і мамі.
Він стереже і хату й нас,
Він знає наші болі.
Я добре знаю — це Тарас,
Що мучився в неволі.
Такий ріднесенький — подивись,
Він мов говорить з нами,
Він на портреті мов живий,
Ось-ось і вийде з рами.


Ведучий 1. В день народження Т. Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам'ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря.

Дитина.
Тарасе, наш Кобзарю, всюди
Приходиш нині ти, як свій,
Тебе вітають щиро люди
На всій Україні моїй.

Ведучий 2.
А вже бреде сліпий кобзар,
І Гонта кличе на пожар,
Кавказькі гори, в млу повиті,
Рясною кровію политі,
Чолом підводяться до хмар,
І Катерина півжива
Дитя в хуртечі сповива.
Сніги колишуться над нею...
Орел жадібний Прометею
Криваве серце розбива.
По «Кобзарю» отім старім
Учились грамоті щасливо,
Росли задумані від «Дум»,
Гострий біль за Катерину
І клали в серце тихий сум
За слізну долю удовину
Нам снились Гонтині сини,
Що батько вбив, за честь і волю,
Сувора правда давнини
Ішла, мов клятва в нашу долю.

Ведучий 1. Він був сином мужа, а став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові світи і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля переслідувана його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі в щастя для нього самого.

Ведучий 2.
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі —
І заснути навік-віки,
І сліду не кинуть.
Ніяково, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти? Доле, де ти?
Нема ніякої!
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої! Злої!

В похилій хаті, край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка мати, вбита горем.

Ведучий 1. Тарас мав феноменальну пам'ять. Все, що він почув, побачив, живучи в Україні в перші чотирнадцять з половиною років, запам'ятав в найтонших подробицях і загалом розповість про це в своїх геніальних творах живопису та в поетичній творчості. Доля привела 17-річного Тараса до Петербурга, до пишної і величної столиці Російської імперії, де він став художником, поетом і вільною людиною.

Ведучий 2. 22 квітня 1838р. пан Енгельгардт видав своєму кріпакові Тарасові Шевченку вільну. 3 травня того ж року Тарас став учнем Карла Брюллова та почав навчатися в Петербурзькій Академії мистецтв. «Яке то щастя бути вільною людиною!.. Живу. Учусь, нікому не кланяюсь, і не боюсь… велике щастя буть вольним чоловіком», — пише Тарас в листі до брата Микити.

Ведучий 1. Ще одна подія сталася в Петербурзі, знаменна і не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України — вихід у світ книги віршів «Кобзар» у 1840 році. Справді «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. То є святиня, національна Біблія.

Ведучий 2. Доля готувала Тарасові все нові і нові випробування. Із хлопчика- кріпака виростає талановитий художник, великий український поет, борець за волю України. Ні царські тюрми, ні солдатчина, ні заслання в далеких степах Казахстану не зломили його, не перемогли його віри в Україну, в народ. Де б він не був — завжди тужив за Україною. Ось послухайте як ніжно і тужливо звучать його пісні і вірші.

Пісня «Зоре моя вечірняя»

Ведучий 1. Туга за рідною природою, рідним краєм звучить і в його віршах. Він закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю.

О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучусь, але — не каюсь!
Люблю, ж як щиру, вірну дружину,
Як беззавітну свою Вкраїну!


Ведучий 2. Останні роки життя поет прожив в Петербурзі. 1859-го року ще раз, втретє і востаннє, відвідав Україну. Тоді він мріяв оселитися в Україні у хаті з вишневим садком. Але доля не судила йому звичайного людського щастя.

Ведучий 1. Настав 1861 рік, четвертий рік його повернення із заслання, рік який почав підрахунок його останніх днів життя. В день народження 9 березня Тараса провідали друзі. Прийшло багато листів, вітальних телеграм з України. Прочитавши їх, хворий поет проказав: “От якби додому, там би я, може, одужав”. Але не судилося. Вранці 10 березня Тарас Шевченко зійшов у свою майстерню, упав і відійшов у вічність.

Ведучий 2. Тараса Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні того ж року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. Друзі вибрали для поховання місце на Чернечій горі, звіряючи величність місця з рядками «Заповіту».

Вірш «Заповіт»


Ведучий 1. Минуло багато років з дня народження Т. Г. Шевченка, славного сина українського народу, але й сьогодні, як живий, говорить він із своїми наступниками. Його слово живе між нами, гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. І на оновленій землі і над ланами, широкими полями, вільними містами і селами, як весняні води могутнього Дніпра, лине вічно жива в народі слава великого Кобзаря.

Ведучий 2.
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встава в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля.



Драматичний етюд «Жінки в житті Шевченка»

Звучить «Місячна соната» Бетховена

Ведучий. «Небагато свят має людське серце. Найбільше з них — це кохання», — так щиро, ніжно, щемливо сказав колись український письменник Михайло Стельмах.

Ведуча. «Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов», — лірично признався молодий Павло Тичина.

Ведучий. «Так ніхто не кохав! Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» — переконував усіх юний серцем Володимир Сосюра.

Ведуча. А російський поет Олександр Пушкін на увесь світ сповістив:
Я помню чудное мгновенье:
Передо мной явилась ты!

Ведучий. Про кохання, найкраще з почуттів, дарованих людині Богом, сказано багато щирих, захоплюючих слів, створено найчудовіші картини, складено найліричніші мелодії.

Ведуча. Кохання одухотворяє людину, робить життя кращим і змістовнішим, наповнює світлою і ніжною радістю, дарує красу почуттів.

Ведучий. Кохання — це той прекрасний цвіт папороті, який шукають усі, але, на жаль, знаходить далеко не кожний. Сьогодні ми пропонуємо вам долучитися до закоханого Шевченкового серця, відчути трепетну ніжність його душі.

Ведуча. Багато сторінок написано, багато архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, хто любив Тараса Шевченка, кому він був небайдужий і дорогий.

Ведучий. Отож розпочинаємо таємну сповідь поетової душі.

На сцену виходить Т. Г. Шевченко зі свічкою в одній руці, у другій він тримає рукопис. Сідає до столу, на якому стоїть каламар і перо. Поет щось зосереджено пише.
Звучить мелодія пісні «Не на шовкових пелюшках» («Пісня про великого Кобзаря».
Виходить мати і веде за руку Тарасика.


Мати.
Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не знаєм радісної днини.
Нам гніт доводится терпіть,
Не розгинать своєї спини...
Росте неправда на землі,
Згорьованій, сльозами злитій.
О, любі діточки малі,
Одні залишитесь на світі!
Ну, хто замінить вам мене,
Рожеві квіти нещасливі,
Коли безжальна смерть зітне
Мене на довгій панській ниві?

Плачучи, припадає до дитини, відходить на задній план. Тарасик проводить її поглядом.

Шевченко.
Добре, мамо, що ти зарання спать лягла,
А то б ти Бога прокляла за мій талан...
Слово, «мамо»
Великеє, найкращеє слово...

Звучить мелодія пісні «Думи мої...».

Тарасик.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
... Поглянув я на ягнята —
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати —
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Утирала мої сльози
І поцілувала...

Виходить дівчинка, обіймає Тарасика.

Оксана.
Ми в купочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі заранні повмирали,
А ми малими розійшлись
Та й вже не сходились ніколи...

Діти відходять на задній план

Шевченко дорослий.
Помандрувала
Ота Оксаночка в поход
За москалями та й пропала.
Вернулась, правда, через год,
Та що з того. З байстрям вернулась.
Острижена.

Пісня «Зоре моя вечірняя»
Виходить жінка-аристократка в темному платті, на голові шляпка з невеликою вуаллю.


Шевченко (дивиться на жінку і декламує)
Для вас я радостно сложил
Свои житейские оковы,
Священнодействовал я снова
И слезы в звуки перелил.
Ваш добрый ангел осенил
Меня бессмертными крылами
И тихостройными речами
Мечты о рае пробудил.

Схиляється над рукописом

Варвара Рєпніна. Я, Варвара Рєпніна, донька князя, генерала Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського. Народилась 1808 року, дитинство минуло в Західній Європі, де батько був посланником царя. Познайомилась з Шевченком у липні 1843 року в місті Яготині Полтавської губернії. Захопившись талантом Тараса Григоровича, закохалась в нього на все життя. Не відповів поет мені взаємністю, та тепла, довірлива наша дружба не переривалась до трагічного березня 1861. Це мені присвятив Кобзар свою поему «Тризна». Листи Тараса Григоровича я зберігала до самої смерті.

Відходить на задній план, тулячи до грудей дорогі листи

Шевченко.
Не журюся я, а не спиться
Часом до півночі.
Усе світять ті блискучі
Карі гарні очі.
Мов говорять тихесенько:
– Хоч, небоже, раю?

Виходить жінка в білому платті, оздобленому блакитними квітами

Ганна Закревська. Я, Ганна Закревська, дружина князя, полковника Платона Закревського. Познайомилась з Шевченком влітку 1843 року в селі Мойсівці на балу в поміщиці Тетяни Густавівни Волховської. Мала на той час доньку і сина. Мій чоловік замовив Шевченку портрети нашої родини, тому петербурзька знаменитість оселилась у нашому маєтку Березова Рудка на цілий місяць. Години позування, задушевні розмови, вечірні співи. Чудовий був час.

Мій портрет є окрасою спадщини Шевченка-художника, бо натхнення йшло від захоплення, від любові. З Тарасом Григоровичем ми зустрічались тричі: в 1843, 1844 і 1846 роках. На згадку про нашу першу зустріч Тарас Григорович таємно зірвав з мого плаття блакитну квітку, яку зберігав на засланні між сторінками своєї «захалявної книжечки».

Підходить до Шевченка, кладе перед ним блакитну квітку і відходить на задній план

Шевченко (задумливо)
Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Моя ти доле чорнобрива!

Звучить сумна музика

Шевченко.
Минули літа молодії,
Холодним вітром од надії
Уже повіяло. Зима.

Підводиться, проходить сценою. Зажурено промовляє

Якби з ким сісти хліба з'їсти,
Промовить слово, то воно б,
Хоч і як-небудь на сім світі,
А все б таки якось жилось.

Прямує назустріч молодій дівчині

Шевченко (радісно)
Моя ти любо! Усміхнись,
І вольную святую душу,
І руку вольную, мій друже,
Подай мені.

Разом підходять до столу, поет сідає і береться за перо, а Ликера проходить на авансцену

Ликера. Я, Ликера Полусмак, колишня кріпачка. А пізніше — наймичка поміщиці Надії Забіли. Мені судилось стати останнім коханням великого поета. Він засипав мене подарунками. За останні гроші купував одяг, взуття, прикраси. Присвятив кілька віршів, намалював портрет. Але.... не склалося. Ми розірвали стосунки. Занадто пізно я зрозуміла, чию прихильність втратила. Та на схилі літ знайшла в собі сили круто змінити власне життя і віддати шану великій людині. 1905 року переїхала з Росії до Канева, оселилась тут і доглядала могилу Кобзаря аж до смерті. Мене місцеві жителі охрестили Ликерою Шевченчихою. У книзі відгуків я залишила свій покаянний запис: «13 травня 1905 року приїхала до тебе твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь....».

Ведучий. Вічна загадка любові — життя люблячого серця.

Ведуча.
І знаємо, що спопелить,
Але на все готові
За рік, за вік чи навіть мить
Великої любові.

Ведучий. Ми бачимо, яким нещасливим було кохання нашого славного поета. Зболена, зранена його душа. Але усі жінки, в кого він закохувався і хто у нього закохувався, надихали поета на створення поетичних шедеврів.

Поет підводиться з-за столу, в одну руку бере рукописи, в іншу свічку і виходить на авансцену, обабіч стають герої етюду, утворюючи своєрідний клин

Шевченко.
Я — поет.
Я — Шевченко.
Я не маю дружини,
У мене немає синів....
А нащадки мої —
То пісні мої тужні і дужі

Звучить пісня «Реве та стогне Дніпр широкий»

Ведучий.
Його весна довіку не зів'яне,
Його «Кобзар» нікому не спалить...
Він тут ходив, він тут любив, краяни!
Шапки з голів — і голови схиліть!


Вікторина «Життя і творчість Т. Шевченка»

Як відзначали успіхи студента Шевченка під час навчання в Академії мистецтв? (тричі нагородили срібною медаллю ІІ ступеня).

Коли вийшла перша збірка «Кобзар», скільки творів вона містила? (У 1840 р., містила 8 творів: “Думи мої”, “Перебендя”, “Катерина”, “Тополя”, “Думка”, “До Основ'яненка”, “Іван Підкова”, “Тарасова ніч”).

Як називалась серія картин, написаних після відвідування Шевченком України в 1843 році? (Живописна Україна).

Коли Шевченко закінчив Академію мистецтв? (1845 р.).

Де і коли працював Шевченко після закінчення навчання? (Художником у Київській археологічній комісії).

Скільки років Шевченко пробув у засланні? (10 р.).

Коли і за що був заарештований Шевченко? (У 1847 р. за участь у Кирило-Мефодієвському братстві та за написання понад 100 революційних творів).

Назвіть серію картин Шевченка, написаних на засланні? (“Притча про блудного сина”).

Яке звання присвоїла рада Академії мистецтв художнику Шевченку? (Звання академіка гравюри).

Коли помер великий поет і художник? (10 березня 1861р. у Санкт-Петербурзі).

Коли перепоховали Шевченка і куди? (22 травня 1861 р. на Чернечій горі неподалік від Канева. 24 травня там насипали велику гору-могилу, яку назвали Тарасовою).

Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.