Марущак В. Тато

19.03.2018 16:59 Автор: Unsvet

Тимофій Григорович поспішав до школи. Під його ногами розбризкувався почорнілий мокрий сніг. Учитель знав, що сьогодні почне урок з незвичної фрази – помер Сталін. Ця звістка кружляла над їх загубленим серед степів селом. Жінки голосили так, неначе отримали похоронку з війни. Чоловіки, а їх на селі можна було перелічити на пальцях, – були стриманіші у своїх емоціях.

Клас зустрів свого вчителя мовчки Тимофій Григорович привітався, кинув пильний погляд і не побачив на звичному місці маленького жвавого школяра і запитав:

-А де Микола?

Учні заговорили хором, перебиваючи один одного. Учитель підняв єдину ліву руку, бо праву втратив на війні. У класі затихли. Підвелася староста класу і розказала:

- До школи приходив дядько при нагані і повів нашого Миколку до міліції, бо він кидав сніжки на Омелька і сміявся, а мама казали, що цього робити не можна, адже помер Сталін.

- Усім лишатися на місці. Я зараз повернуся, - через плече кинув учитель і вже за хвилину його постать промайнула у шкільному вікні. Тепер він не бачив як над ним нависли важкі снігові хмари, не відчував колючого вітру, що пробивався під благеньку одежину. Учитель поспішав, бо добре розумів куди потрапила дитина. Його серце калатало, ніби перед атакою.

Він знав, що треба поспішати, щоб хлопчисько нічого не сказав зайвого, бо причеплять клеймо «ворога народу» дитині, який втратив батька на війні.

Скільки разів спостерігав, як хлопчик, зовсім маленький, мов зернинка, виходив далеко в поле і довго вдивлявся в далечінь, чи не з»явиться батько. Та лише двом із села вдалося повернутися з фронту: йому, калікою, та сусідові. А хлопчаки все бігали й бігали за село...

Миколка сидів на стільці. Вузькоплечий, майже безкровний. Він нічого не бачив бо в очі били потужні промені світла, тільки чув голоси, його про щось запитували, а він нічого вимовити не міг, невідривний погляд був прикутий до двох наганів, що лежали по обидва боки стола, дулом направлені на нього.

Почулося, як різко відчинилися двері.

- Коля!

- Тату,- вирвався болісний крик, - стілець відлетів і вдарився об стінку - хлопець кинувся у темінь.

- Ти чому не на уроці, - міцна чоловіча рука схопила хлопця за комір і відкинула до дверей .- Швидше до школи!..

Клас завмер, коли поріг переступив учитель. Він був блідий. Казали, що того дня в нього стався серцевий напад.