Події та новини Фотофакти Результати обласного молодіжного конкурсу “Герої нашого часу”
05.05.2015 16:36
Підведені підсумки обласного молодіжного конкурсу есе “Герої нашого часу”, ініційованого Миколаївською обласною бібліотекою для юнацтва. Конкурс проводився з 1 лютого по 15 квітня 2015 року з метою виховання патріотичних поглядів та переконань, національної самосвідомості молоді; популяризації сучасного героїзму, активної громадянської позиції, волонтерського руху; посилення ролі бібліотек у цьому процесі.
У конкурсі взяли участь користувачі 12 Централізованих бібліотечних систем Миколаївської області: Арбузинської (1 конкурсант), Баштанської (8), Братської (4), Веселинівської (3), Вознесенської (1), Врадіївської (1), Доманівської (3), Єланецької (1), Кривоозерської (2), Новоодеської (11), Первомайської (7), Снігурівської (1). До Оргкомітету надійшло 43 роботи, з яких одну не прийнято до розгляду журі через невідповідність вимогам конкурсу (п. 3.1 Положення про конкурс, а саме вікове обмеження для учасників). Всі роботи відповідали предмету конкурсу — розповідь у формі есе про героїв-земляків: бійців-учасників АТО (роботи з майже всіх районів), волонтерів (з Братського, Веселинівського, Врадіївського), меценатів (з Арбузинського, Братського районів), які допомагають українській армії.
Оголошуючи конкурс, ми ставили мету, багато завдань... Але прочитавши есе, зрозуміли: не тільки зібрано матеріал для увічнення подвигу живих і пам'яті загиблих. За цей рік діти, підлітки, молодь, як колись, 74 роки тому, їх ще молоді дідусі і бабусі, дорослішали у лічені дні. Неоголошена війна торкнулася кожного села, громади, багатьох родин. Хлопці і дівчата не просто наводять факти про героїв-земляків, вони діляться з нами наболілим, тривогою, розмірковують над дорослими питаннями. Війна чи АТО? Громадянська чи з зовнішнім ворогом? Герої тільки солдати чи і діти, що роблять обереги, волонтери, що возять гуманітарку, фермери, що віддають врожаї, вчителі і бібліотекарі, що плетуть сітки?.. Конкурсанти ще навчаються у коледжах, а вже втрачають на полі бою однокласників. Вони проходять ЗНО і плачуть разом з матерями загиблих сусідських хлопців. Вони щодня ходять до школи, а після занять пишуть листи татусям в зону АТО і заспокоюють маленьких братиків...
Богдана Тиць із Христофорівки Баштанського району очолює від учнівства волонтерську шкільну організацію: “З дитинства на уроках історії, патріотичних годинах нам розповідали про Героїв, якими пишається не одне покоління. Про багатьох ми переглянули фільми і прочитали в художніх творах. На краєзнавчій годині в бібліотеці ми обговорювали документальну повість Михайла Божаткіна “Десант принимает бой”. Ця повість про подвиг 68-ми десантників під командуванням Костянтина Ольшанського, які в березні 1944 року вели нерівний бій з ворогом і серед яких наш земляк Гребенюк М. А. Нас дуже вразила незламність воїнів. Подумки кожен з нас ставив собі запитання: “Чи здатні наші сучасники на подвиг?” На жаль, прийшов час, коли кожний українець має відповісти на це питання”. Олександр Семіна з Арбузинки: “Не кожен може взяти до рук зброю, але кожен може і повинен зробити свій внесок в боротьбу з ворогом. Ми повинні берегти країну, в якій ми народилися та живемо. Україна потрібна нам і ми потрібні Україні”. Катерина Пшиченко з Баштанки: “Низько вклоняємося нашим вчителям за те, що виховали справжніх чоловіків — мужніх захисників Вітчизни, патріотів своєї рідної землі”. Анастасія Батечко із Кузнецова Доманівського району: “Щире спасибі ми говоримо усім благодійникам. Однак я не чула і не читала у ЗМІ слів подяки офіцерам, двадцятип’ятирічним командирам рот, які вчать хлопців воювати і залишатися неушкодженими, які роблять у неймовірно важких умовах війни все, щоб солдати повернулися живими і здоровими. Ці командири хіба не герої?”.
Більшість есе — про бійців АТО: професійних військових та за контрактом, по призову чи мобілізації, тих, хто пішли добровольцями, навіть про члена команди тральщика “Черкаси”, який одним із перших стикнувся з російськими окупантами в анексованому Криму. Конкурсанти написали про тих, з ким навчалися в одній школі, однолітків і навіть однокласників, про таких звичайних ще вчора сусідських хлопців, які завтра, коли прийшла війна, стали Героями, про братів і дядьків, знайомих або просто односельчан, про тих, хто вже повернувся додому і зараз є членом параолімпійської збірної України, здобуває вищу освіту, і про тих, хто вже ніколи не обніме свою неньку, про нагороджених медалями і орденами і тих, кого завжди будуть пам'ятати земляки. Ірина Сорокіна з Катеринівки Веселинівського району: “Багато з тих, хто зараз воює, задаються питанням: “А чи дійсно це потрібно країні? Чи все роблять чиновники, щоб війна якнайшвидше закінчилася?”. Я бачу, що багато українців перейнялися цією боротьбою. Тому, якщо бойові подвиги наших бійців можуть бути забуті чиновниками і державними службовцями, то вже ніяк не будуть забуті народом України, який складається зі звичайних людей”.
Роботи, що зачепили серця всіх членів журі, написані про татусів їх дітьми: Романом Зінько з однойменного сумнозвісного сьогодні всій Україні с. Піски Баштанського району, Русланом Михальчуком з Інгулки Баштанського району, Анною Костенко з Виноградівки Баштанського району: “...наше мирне, розмірене життя в одну мить розкололося навпіл — до і після другого серпня дві тисячі чотирнадцятого... Зона АТО, блокпост, комбат, старший лінійний, ротація, танковий батальйон — ці нові, раніше незрозумілі слова з часом стають для нашої родини звичними... На жаль, наші сподівання про швидке розв’язання конфлікту на сході нашої рідної держави не справдилися. Гинуть справжні патріоти своєї держави, сім’ї залишаються без батьків, чоловіків, синів. Це дуже важко і страшно...”.
Ніхто не забутий. Ніщо не забуто... Ці слова ми повторювали 70 років, і ці слова ось уже понад рік лунають з новою міццю в усіх містах України, відгукуються новим болем в усіх українських серцях. На основі публікацій у ЗМІ, цих конкурсних робіт бібліотека створює на своєму сайті Віртуальну Алею Героїв Миколаївщини. Вічна слава і пам'ять Юрію Спащенку (с. Петропавлівка Братського району), Володимиру Бабичу (с. Антонівка Братського району, родом з с. Костянтинівка Новоукраїнського району Кіровоградської області), Григорію Береговенку (с. Мала Петрівка Братського району), Андрію Гладкову (м. Баштанка), Олександру Ладиженському (смт. Криве Озеро, родом з с. Олексіївка Одеської області), Миколі Люшенку (с. Криве Озеро Друге Кривоозерського району), Віталію Токарю (с. Кудрявцівка Веселинівського району), Андрію Матвїєнку (с. Кузнецове Доманівського району), іншим землякам... З міркувань безпеки, на даний час до Алеї Героїв ввійдуть матеріали лише про тих, хто положив своє життя за Батьківщину.
Невже й моє життя обпалене війною
В цей двадцять перший вік — століття технологій?!
Земля жахнулася смертельною бідою,
Коли промчався по країні дикий стогін…
Коли життя омріяне добром і повне сподівань,
Коли дитині має сонце радісно всміхнутись,
Ми знов відчули горіч матері зітхань,
Яка благає сина мертвого проснутись…
Олександр Андронік
В написаних есе — горе і відчай, сум і занепокоєння, гордість і мужність... І надія на мир. Дарина Міхальова з Баштанки зізнається: “...війна – це страшно, і ми, як ніхто інший, це розуміємо. Ніщо так не об’єднує людей як біда, сьогодні ж вона на всіх одна — війна”. Як зазначила Олена Прокопчук з Плющівки Баштанського району, те, що відбувається на Сході країни, називають по-різному і ставляться до цього по-різному, але переважна більшість просто хоче, щоб це зупинилося, хоче миру.
29 квітня 2015 року журі у складі голови Т. О. Михайловського, начальника управління по роботі з молоддю департаменту освіти, науки та молоді облдержадміністрації, членів — співробітників Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва — директора Н. В. Ткаченко, завідуючої відділом І. В. Отверченко, методиста Н. В. Драгуновської, бібліотекаря О. А. Криловської визначило переможців, враховуючи відповідність поданих робіт критеріям оцінювання (самостійність пошукової роботи, унікальність матеріалу, змістовність викладення, наявність прямої мови героя або його близьких, фотографій) і загальну кількість набраних балів (максимальна — 60). Ми вітаємо Куліша Дениса Дмитровича, учня Братської гімназії, смт. Братське (59 балів, І місце), Андроніка Олександра Валерійовича, студента І курсу Первомайського медичного коледжу, с. Кудрявцівка Веселинівського району (57 балів, ІІ місце) і Костенко Анну Вікторівну, ученицю Виноградівської ЗОШ, с. Виноградівка Баштанського району (55 балів, ІІІ місце). Переможці, виходьте на зв'язок — подарунки вже чекають!
Дякуємо конкурсантам за участь, Тимуру Михайловському за завжди важке і відповідальне головування в журі. Бажаємо переможцям подальших досягнень, а всім-всім нам — якнайскорішого МИРУ!
| < Попередня | Наступна > |
|---|
