Головна | Афіша | E-FreeLibrary | Каталог | Блог | Контакти
Головна Події та новини Фотофакти Зустріч з автором роману “Іловайськ” Євгеном Положієм

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

На миколаївській землі народилися і пішли у великий світ поезії і прози Леонід Вишеславський, Павло Глазовий, Олександр Сизоненко, Спиридон Черкасенко, брати Капранови... Багата Миколаївщина і на літературне життя: майже щотижня в бібліотеках Миколаєва, міст і селищ області проходять презентації книг, зустрічі з місцевими авторами, реалізується програма підтримки вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження у Миколаївській області. Але наше місто залишається осторонь міжнародних, всеукраїнських літературних процесів: у нас немає Міжнародного літературного фестивалю (Одеса), мистецького фестивалю Гогольfest, Книжкового арсеналу (Київ), Форума видавців (Львів), Міжнародного фестивалю оповідання «Intermezzo» (Вінниця), Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва «PORTO FRANKO ГогольFEST», Фестивалю історичної літератури «Софія» (Івано-Франківськ). Відвідини Миколаєва відомими в Україні і за кордоном письменниками, їх зустрічі з миколаївцями, презентації новинок — дуже рідкі і випадкові події, перелічити які можна на пальцях: Оксана Забужко, Андрій Любка, Сергій Жадан, знакова презентація книги “Аеропорт” Сергієм Лойком...


Тому ми із задоволенням скористалися запропонованою Євгенією Вірлич, координатором Херсонської міської молодіжної громадської організації “Вільне місто”, можливістю презентувати миколаївцям книгу “Іловайськ” і поспілкуватися з її автором Євгеном Положієм із Сум. Роман у 2015 році здобув Диплом від організаторів у номінації “Найкраща книга про війну” на 22-му Форумі видавців у Львові, а зустрічі з героями описаних в романі подій, студентами, читачами в рамках всеукраїнського туру відбулися протягом вересня 2015 — березня 2016 в Києві, Одесі, Харкові, Полтаві, Івано-Франківську, Житомирі, Сумах. 12 квітня Є. Положій зустрівся з миколаївськими журналістами на прес-конференції в малому залі Миколаївської облдержадміністрації, зі студентами Національного університету кораблебудування ім. Адмірала Макарова. На зустріч з письменником і журналістом до Миколаївської обласної бібліотеки для юнацтва завітали студенти Миколаївського будівельного коледжу, Чорноморського державного університету ім. П. Могили, активісти Миколаївської філії Всеукраїнського громадського об'єднання “Асоціація інвалідів АТО”, миколаївські волонтери, наші колеги з інших бібліотек, широка громадськість Миколаєва, завдяки сучасним технологіям — додатку Google до Hаngouts — долучилися до спілкування співробітники та читачі Арбузинської та Братської центральних районних бібліотек.

За фахом Євген Вікторович Положій — руський філолог; пише книги українською; його газета виходить російською. Він характеризує себе як “зразкову двомовну людину”. “Іловайська” українською і російською вийшло вже три тиражі — всього 12 тис. примірників, — який Євген оцінює як неймовірний для України. Але написати книгу, знайти видавця — це ще не все. Ще її треба продати: “Будь-який український письменник, починаючи від початківця і закінчуючи “зіркою” на кшталт Куркова чи Жадана — це пересувна книгарня, взяв книги і поїхав по всій країні”.

Як зізнався Євген Вікторович, він дуже не любить використання поняття “презентація” стосовно книги “Іловайськ”, яку написав після зустрічі у жовтні 2014 року з товаришем Юрієм Коваленком, який тільки повернувся з-під Іловайська, перебуваючи там з місією “Чорний тюльпан”. Зацікавився розходженням в оцінці тих подій і масштабів трагедії учасниками і волонтерами з одного боку, і вищими чинами Міністерства оборони і Генерального Штабу з іншого. Перечитав багато свідчень проукраїнських очевидців, російських найманців, сепаратистів, передивися багато відео в інтернеті. І зрозумів, що треба зустрічатися і спілкуватися особисто з очевидцями. Тоді він ще не знав, що стане результатом цих зустрічей: збірка інтерв'ю як журналіста чи художня книга як письменника. Почав шукати людей “в темі”, і як часто буває в житті, коли все складається одне до одного, наче пазли, і доля сама веде тебе потрібною дорогою: в Суми приїхали Семен Семенченко та Єгор Соболєв, з яким він разом провів декілька журналістських розслідувань. Саме інтерв'ю з Семеном Семенченком і стало першим, хоча, як зізнався Євген, воно “не викликало у мене захвату”.

Потім він почав їздити країною і розшукувати учасників “Іловайського котла”, бував і в зоні АТО, де продовжувала воювати більшість із виживших. Кількість зібраного матеріалу збентежила: що з цим масивом робити, як його систематизувати? Але і визначився відразу з жанром — художній роман, бо журналістське розслідування передбачає не тільки свідчення, але й наявність документів, до яких не було доступу. Обрав декілька історій, які особливо вразили, хотів створити “територію художньої Правди”, щоб мати можливість емоційного тиску на читача, щоб показати не тільки героїзм, мужність, про які всі говорять, але й присутню в наших солдатах людяність. Його постійно свердлило питання: що змушує українців йти добровольцями? А це була перша, і, водночас, найбільш заряджена патріотизмом хвиля. Що змушує кинути все своє життя тих, хто ніколи навіть зброю в руках не тримав, та йти туди, де йому доведеться стріляти, де в нього будуть стріляти? Він розуміє, є порив, але порив швидко минає, його можна пережити. А вони добровільно пішли на війну. І Положій шукає цю мотивацію, цю “пружину”. Шукає він і відповідь на питання, що підтримує наших солдатів, що дає їм сили? І дійшов висновку — впевненість у правоті, впевненість, що правда на їх боці.

В книзі немає образів сепаратистів: Євген Вікторович не хоче “залізати до них в голови”, писати, про що вони думають, адже вони, будучи громадянами України, проживаючи в Україні, взяли в руки зброю, і цим вже не тільки порушили закон, а й принесли горе мільйонам людей. Головних героя — три, з яких двоє мають реальні прототипи — “Грім” з батальйону “Донбас” і “Мурка”, медсестра з Одеси. Та узагальнений персонаж “Грег” з батальйону “Дніпро-1”. Всього у книзі 16 новел, і читається вона, як правило, 16 днів, бо і книга складна, і тема важка. Багато письменників, навіть авторитетних, робили зауваження, що не потрібно писати такі книги під час війни, що книги про війну мають писати ті люди, які воювали. Євген не заперечує останнє твердження, навіть підтримує. Але наголошує, що його книга “зафіксувала реальну історію”, яку розповіли реальні живі люди, і яку ніхто не зможе змінити і через 5 років. Він не вважає себе експертом у воєнній справі, але має свою думку. Книга не дає відповіді на питання. Але для юриста та журналіста головне — правильно поставити питання. І книга допомагає читачу правильно сформулювати питання до влади: чому добровольчі батальйони в такій малій кількості пішли на штурм дуже добре укріпленого міста, про що у штабі знали завдяки розвідці? Як вважає Положій, і, за його словами, з ним згодні учасники, жертвами Іловайської трагедії з 1 серпня по 1 вересня стали тисячі осіб, серед них і зниклі без вісті.

Євген Вікторович визнає, що його “Іловайськ” не настільки популярний як книга “Аеропорт” Сергія Лойка, в яку вкладена велика державна підтримка, тому що це книга про подвиг, до якого “примазуються” всі державні чини і мужі. В книзі Положія —  безстороння думка простих солдат, добровольців про владу, високопосадовців в уряді та армії, їх ролі в трагедії, що трапилася під Іловайськом; побачена і описана іншими журналістами-очевидцями ганебна втеча  командирів батальйонів, які кинули своїх підлеглих і рятували власні шкури...

Положій продовжує спілкування з прототипами своїх героїв, і це для нього дуже дорого. Він попереджав їх, що книга буде художньою, але досить часто хтось дзвонить і гнівається: було ж не так!!! Євген слідкує і за долями. Найбільш зворушлива історія про Івана, успішного адвоката із Запоріжжя, який, будучи пораненим і покинутим у полі, вже прощається з життям. І раптом стає свідком розстрілу поруч з ним бойовиками мирної родини в машині — батька, старшої доньки 14 років, бабусі (цей сюжет потім показували по телеканалу так званої Новоросії, але звісно звинувачували у всьому українську армію). Іван знайомиться з важко пораненою жінкою, яка намагається переконати свою меншу доньку, яка теж поранена, що чоловік, який лежить неподалік, — її рідний дядя Ваня, з яким вона просто незнайома. І намагається усією силою материнської любові переконати Івана, що він має вижити, врятувати її доньку, що він єдина надія, і він не має права помирати тут, у полі. “Коли прощаєтесь, обійми мусять бути міцними. Тоді ви ніби-то залишаєтесь поруч із близькою людиною. Вона збереже на своєму тілі відбиток вашого тіла так надовго, наскільки здатна вас пам'ятати — так, буцімто ви нікуди і не йшли...”.

Дорогі читачі, любі українці, виділіть по 2 години щовечора протягом 16 днів і прочитайте роман “Іловайськ”, роман про зраду і дружбу, про смерть і життя, про війну і мир. Читати буде емоційно важко, але ми маємо це зробити. Наші брати, чоловіки, батьки, які загинули на донбаській землі за єдність, незалежність і суверенітет України, заслуговують на вічну пам'ять у наших серцях. А ті, хто вижив, заслуговують на нашу увагу і повагу.

Організаційними партнерами зустрічей з Євгеном Положієм у Миколаєві виступили Миколаївський обласний благодійний фонд “Індиго”, Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва. Дякуємо за організаційну та інформаційну підтримку управлінню по роботі з молоддю Департаменту освіти, науки і молоді Миколаївської облдержадміністрації; управлінню у справах сім'ї, дітей та молоді Миколаївської міської ради.

Добавьтe Ваш комментарий

Ваше имя (псевдоним):
Комментарий:
Цікава стаття? Поділися нею з іншими:


RSS-підписка

Підписка на публікації

Введіть ваш email:

Delivered by FeedBurner


Прозорро - публічні закупівлі

Я МАЮ ПРАВО!

Единая страна!
.