СмакBook від УІК: читацькі посиденьки #12 з Олею Русіною

Рейтинг пользователей: / 1
ХудшийЛучший 

Події та новини - Фотофакти

29.11.2022 13:48 Обновлено 29.11.2022 14:01 Автор: Unsvet

28 листопада відбувся дванадцятий за ліком і другий в цьому році літературний стрім проєкту СмакBook від УІК, героїнею якого стала письменниця, журналістка і перекладачка Оля Русіна.

Модераторка Тетяна Руснак вітала всіх учасників довгоочікуваних читацьких посиденьок – книголюбів і бібліотекарів з різних куточків України і навіть Молдови – і радо представила героїню зустрічі. Оля Русіна – киянка, закінчила полоністику у КНУ ім. Т. Шевченка та журналістику в Ягеллонському університеті у Кракові. Працює редакторкою та кореспонденткою для українського тижневика у Варшаві «Наше Слово», ведучою на «Громадському радіо», перекладає з польської мови. У 2011-му стала наймолодшою (мала лише 16 років!) українською авторкою, чиї книжки виходять у провідному видавництві країни – «Видавництві Старого Лева». Нині 27-річна письменниця має у своєму творчому доробку п’ять книжок для дітей і молодших підлітків – «Сестричка» (2011), «Сімейка Майї» (2014), «34 сонячні дні і один похмурий» (2018), «Мія і місячне затемнення» (2019), «Абрикоси зацвітають уночі» (2022).

Оля Русіна поділилася своїм досвідом початку літературної праці, згадавши, що з дитинства не лише багато читала, а й вигадувала різні історії і казки, розповідала їх молодшій сестричці, а пізніше почала записувати. Саме сестричка Катя і двоє її друзів стали прообразами героїв її дебютної книжки, їхні витівки, ігри, вигадки, а також власні дитячі пригоди самої юної авторки і стали сюжетом повісті «Сестричка». Саме з її виходом в українській літературі з’явилося нове письменницьке ім’я, а власне сам твір одразу ж вподобали читачі і критики: повість увійшла до Довгого списку премії «Дитяча книга року ВВС – 2012» і отримала нагороду «Дитячий вибір» на Міжнародному літературному фестивалі у Львові.

Близьке знайомство зі світом літератури сподобалось Олі, і вона продовжила писати. Її остання книжка «Абрикоси зацвітають уночі» вийшла на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну. За словами авторки, «тепер ця історія – лише символічний фрагмент того, що переживаємо ми всі. Тому, можливо, впізнати себе у її героях зможуть набагато більше людей, ніж мені хотілося би».

Детальніше поговорили про повість «Мія і місячне затемнення». Саме цю книжку Олі Русіної обрали експерти Українського інституту книги для поповнення бібліотечних фондів. Наприкінці минулого року ця мила історія про трьох друзів, Мію, Матвія і Людожерчика, потрапила й на наші книжкові полиці, ба більше – встигла полюбитися дорослим і маленьким читачам. Також «Мія» увійшла до коротких списків премій «Книга року ВВС-2019», «Топ БараБуки-2019» та «Еспресо. Вибір читачів-2020». За словами авторки, в книзі є кілька дорогих для неї речей. По-перше, це Київ (герої подорожують Києвом, потрапляють у впізнавані локації), по-друге, тут про космос (авторка любить космічні теми, напевно, тому один із героїв працює в астрономічній обсерваторії і знає багато цікавого про космічні явища), по-третє, ця книжка про стосунки між друзями і стосунки в родині, про те, що ці стосунки не завжди бувають ідеальними (неповна родина, розлучені батьки Мії, поява тата, якого давно не було, але він хоче відновити стосунки). Виявилося, що кумедна історія про автограф у щоденнику від письменника «виросла» з реальної історії з життя авторки. Оля планувала назвати книжку «Мої друзі в астрономічній обсерваторії», але за порадою редакторки змінила її на «Мія і місячне затемнення». Письменниця зізналась, що назви – це її слабке місце. Часто їх вигадує в останній момент. Утім, «Абрикоси зацвітають уночі» отримали свою назву одразу ж, і наступна книжка теж уже має своє ім’я.

Міркували, чи ранній дебют корисний для письменників. Оля пригадувала, з якою батьківською турботою ставились до неї, авторки-дебютантки, старші колеги по перу, як давали поради, підтримували. Інша справа, що ці поради були досить суперечливі, і 16-річна письменниця губилася: яким же власне слідувати. На думку Олі, дебют – це результат твоєї праці, тому він важливий в будь-якому віці, а занадто ранніх дебютів не буває.

Відповідаючи на запитання учасників стріму, Оля Русіна розповіла, що читачі часто пишуть їй в соцмережах, публікують дописи про свої книжкові враження, тегають авторку. Її інстаграм-сторінка є майданчиком для спілкування, обговорення, отримання фідбеку. А першим читачем і доволі прискіпливим критиком всіх творів Олі Русіної є її мама. Окрім того, що вона виправляє пунктуаційні і лексичні помилки, ще й іноді помічає неточності у сюжеті. Якби Оля не були письменницею, то все одно працювала б зі словом, була журналісткою чи перекладачкою. Вона дуже любить свою роботу, присвячує журналістиці стільки ж часу, скільки й письменству. Саме журналістська діяльність допомагає знаходити нові сюжети і героїв для книжок. Можливо, колись пані Оля в одній зі своїх майбутніх книг напише про Миколаїв і його незламних мешканців, яким присвятила свій репортаж на Громадському радіо. Також Оля Русіна захоплюється перекладом. Зараз разом із подругою перекладає дитячі книги з польської на українську для дітей, які змушені були виїхати закордон і зараз перебувають у Польщі. На думку письменниці, це прекрасний спосіб пізнати культуру сусідньої дружньої країни, і було б чудово, якби цей процес був двостороннім.

На завершення зустрічі – традиційний мастрід від героїні літературного стріму. Підліткам Оля Русіна радить читати «Скарбничку історій» Володимира Арєнєва (це і пригодницьке фентезі, і класний посібник по сторітелінгу), всім книголюбам – твори її улюблених Ульфа Старка і Марії Парр. Зараз читає і теж радить «Нікелевих хлопців» Колсона Вайтхеда, втім, попереджає, що ця гостросоціальна історія «може пригрузити», а ще «Цей день і є життям». Біографія Астрід Ліндґрен» Єнса Андерсена – книжку про маніфестаторку, яка своїми казками змінювала дитячі світи і політичні системи.

Дякуємо пані Олі за цікаве спілкування! Для нас це були по-справжньому довгоочікувані читацькі посиденьки. Адже ми перервалися на дев’ять місяців! І лише зараз, в похмурому і прохолодному листопаді, отримали те особливе світло і тепло, яке дарують книжки і книжкові люди.

Пані Олю, здоров’я Вам, натхнення і нових книжок! До зустрічі навесні в Миколаєві!

P.S. Друзі, дякуємо всім, хто долучився! Побачимося/почуємося/поспілкуємося в грудні.