Марущак В. Красунчик

19.03.2018 16:35 Автор: Unsvet

За струнким, гарним, білолицим Павлом жінки ходили табунами. А він аж облизувався та ковтав слину коли бачив тоненьку кучеряву Аліну. Її темні виразні очі зводили з розуму. Коли проходила мимо, нюхав те повітря, яким віяло від молодої жінки і від цього його ніздрі роздувалися, як у молодого жеребця. Та все ж чекав і вірив, бо рідко хто міг встояти перед його красою.

Та як не крутився біля неї, все отримував відкоша. У неї ніколи не було для нього часу – то доньку треба забрати зі школи, яку виховувала одна, то інші справи. А тут поталанило – на роботі оголосили що передсвятковий день буде скороченим. Пашка за букетик і до Аліни.

- Дякую. Квіти люблю, - подобріло жіноче серце. Як-не-як а чоловічої ласки хочеться. Пашка не вірив собі – невже погодилася на зустріч неприступна його мрія? Як і годиться, прихопив джентльменський набір. Уже в квартирі розлученої жінки витяг з внутрішньої кишені плаща пляшку коньяку, а з пакета торт. Вона подала каву.

Розмістилися на дивані. Напроти висіло дзеркало. Парочка випила по чарціі, захмеліли. Чоловіча рука уже лежала на стрункому стегні.

- Наливай, - відтягувала цнотливу мить молодичка. Ніяк не могла подолати сором’язливість. Сама лише пригублювала напій, а чоловік пив і давав рукам волю. Зробив різкий порух і злякався. Йому здалося, що в кімнаті ще хтось є.

- Не звертай уваги, - то дзеркало, - заспокоїла господиня.

Павло придивився до свого зображення. І був задоволеним - хлопець хоч куди, аж заспівала його душа. Усміхнувся собі. Поправив краватку, повернув голову на бік, не спускаючи з себе погляду, п’ятірнею розчесав хвилясте золотисто-риже волосся. Руки уже не торкалися тіла Аліни, яке почало відгукуватись на пестощі.

- Нарцис, - відсахнулася від коханця жінка. Її очі округлилися. З подивом спостерігала як Пашка, розмовляючи, старанно складав губи трубочкою і закохано дивився у дзеркало, відверто милуючись собою. Навіть не помітив, що вона уже застебнула кофтинку. Забув, що поруч принадна зваблива жінка, про яку так довго мріяв. Мабуть уява занесла його на сцену. Не відриваючи погляду від свого зображення , вкрай захмелілий молодик, махнув руками і заспівав надзвичайно популярну пісню «Этот День Победы порохом пропах…»

- Коли потрібно бути вдома, - обережно нагадала про свою присутність Аліна.
- Котра година, - зиркнув на вікно Пашка. Заметушився.
- Плащ у коридорі, а двері зачиняються автоматично, - кинула вслід Аліна.