Марущак В. Безцінний

19.03.2018 16:37 Автор: Unsvet

Гарнізонна частина жила своїм життям. Два роки тому сюди до школи прийшла працювати Христина Богданівна. Інтелігентна, скоріше не від професії, а за своєю природою, вона не могла змиритися з тим, що дружини офіцерів живуть замкненим нецікавим життям. Спробувала щось змінити, але наткнулася на непорозуміння.

Жінка ніколи не підтримувала пліток, які полюбляли молоді жінки. Намагалася не дуже часто брати участь у святах, яких особливо багато взимку: новорічні, хрещенські, захисника вітчизни, березневі. Вони супроводжувалися щедро накритими столами.
Христина Богданівна помітила, що їх полюбляли прекрасні половини. Часом, сп’янілі, мов наввипередки, принижували своїх чоловіків. Особливо старалася довгобраза, худа, мов кістка, дружина майора. Діставала чоловіка так, що аж зашпори заходили і завершала словами: „Я б тебе за пляшку горілки продала”.

Бачила. Як після цих слів ставало похмурим симпатичне обличчя Володимира Стратоновича, як він обводив поглядом гостей, немов шукаючи у них підтримки. Часто очима зустрічався з нею. І тоді між ними виникло розуміння, яке не вимагало слів.

Із Володимиром Стратоновичем колись заговорила на побутову тему, та якось непомітно ця тема переросла у філософську, економічну. А що вже говорити про географію, яку він вивчав з висоти неба, коли літав над різними материками. Христина Богданівна навіть запросила його на урок. Діти з великим захопленням дивилися на нього, ловили кожне слово про цікаву професію, а потім віталися особливо шанобливо.

На чергову вечірку Христина Богданівна йшла неохоче. Знала, все буде так, як завжди. І не помилилася. Підпиті жінки знову взялися за своє. А дружина майора, вдосталь насолодившись принизливими словами на адресу чоловіка, вкотре заявила про його продаж. Христина Богданівна вийшла з квартири. Повернулася за кілька хвилин з пляшкою прозорої, мов сльоза, горілки. Поставила перед Степанидою Іванівною, повернулася до Володимира Стратоновича:

– Ходімо, – промовила ласкаво. Під поглядами сусідів, під їх жарти та поради покинули квартиру. Гулянка продовжувалась, а вони все не поверталися. Веселий настрій Степаниди Іванівни кудись подівся, вона стала похмурою. Так і не дочекавшись чоловіка, пішла додому одна. За кілька місяців Володимир Стратонович служив в іншій військовій частині, Христина Богданівна там же викладала в школі. Кажуть із них вийшла гарна пара. А жінки надовго прикусили свої язики.