Олексій Шляхтін

Рейтинг пользователей: / 0
ХудшийЛучший 

Краєзнавчий калейдоскоп - Карта творчості

23.05.2020 19:50 Автор: Unsvet

Пілоту Шляхтіну Олексію Олександровичу доля подарувала щастя літати ще й на крилах поезії. Він народився і виріс у Росії, в Челябінській області. У 1972 році закінчив Оренбурзьке військово-авіаційне льотне училище і був направлений на Тихоокеанський флот в морську авіацію. Прослужив в транспортній авіації 15 років, облітав майже всю земну кулю, приземляв літаки на 117-ти аеродромах світу. У 1987 році через загострення хвороби був списаний з льотної роботи. Продовжив службу в місті Миколаєві на посаді керівника польотів Кульбакинського військового аеродрому.

Полковник, військовий льотчик першого класу, за зразкове виконання військового обов’язку, мужність і високий професіоналізм Олексій Шляхтін нагороджений багатьма відзнаками Батьківщини.

З 1996 року перебуває на пенсії, але любов до поезії, що розпочалася з курсантських років, плекає до сьогоднішнього дня.

Олексій Шляхтін має міцне українське коріння. Мама, Ганна Денисівна, родом з мальовничого села Нападівка, що на Вінничині. 30 років тому життєві стежки привели родину Шляхтіних на Миколаївщину, в нашу Виноградівку. Спочатку в селі проживали батьки поета, а в останні роки – сам Олексій Олександрович з дружиною. Саме у Виноградівці у поета з’явилося ще одне хобі – вирощування городини та винограду. І коли він розповідає про свої врожаї – очі сяють від захоплення.

Олексій Олександрович – закоханий у небо поет-льотчик. Поезія — це стан його душі, пісня, яка лине із самого серця. Кожен вірш — це сповідь, якийсь незабутній епізод з його життя, неповторний барвистий опис життєво-важливих цінностей, переживань, почуттів, емоцій. Життя Олексія Шляхтіна було насичене і днями радості, і днями тривог та печалі. Однак він завжди впевнено йшов до своїх мрій та надій. Це позиція людини, яка має велике серце, відкрите для людей, готове відгукнутися на людський біль і радість. Його поезії відкрили якусь невидиму досі завісу і показали автора, як людину ліричну, і в той же час вразливу, відверту та сильну.

Часом буває важко пояснити, чому в моїй пам’яті спливають ті чи інші рядки поезій О. Шляхтіна. Скажімо, ці:
Учили в детстве: «Мудрым, сильным будь,
И помогай больным и просто слабым.
Победу в жизни знай, но не забудь,
Что есть в пути преграды и ухабы.
Крепись всегда, вдруг станет и невмочь,
И поддержи, кто рядом враз споткнется.
Стремись туда, где надо вмиг помочь,
И верь, что тебе счастье улыбнется…»

Тематика віршів Олексія Олександровича дуже різноманітна: про природу, кохання, дружбу, Батьківщину, Велику Вітчизняну війну, але більшу частину своїх творів він присвятив улюбленій справі свого життя – авіації. В цих поезіях звучить неприхована любов до літаків, туга за небом…
Протянулась по небу изгибом полоска,
Это лайнер оставил, как память, свой след.
Позже эхо пришло щемящим отголоском,
Ищем взглядом далёким – его уже нет. 
(З поезії «Былое лётчика»)

«Грёзы морского лётчика»
Мне часто снятся небо, море.
То моё счастье, жизнь, судьба.
А расставанье с ними – горе,
И каждый день – одна мольба.

Хочу вернуться в небо, дайте
Штурвал, кабину каждый день.
И молодость мою отдайте,
А труд тяжёлый – мне не лень.

Вставать с зарёю на работу,
Будить страну, как только взлёт.
И видеть, гладить самолёты,
Что дарят радость и полёт.

Обнять всю землю под собою,
А нет земли – дали морей.
Я небеса прошу с мольбою,
Вернуть всё это поскорей.

На сьогоднішній день поет має великий творчий доробок – чотири книги, що налічують близько 600 поезій, і майже скільки ж – в рукописах.

Перша збірка віршів побачила світ у 2003 році під назвою «Морская авиация. С любовью в небе и на земле», до неї ввійшло 44 поезії. У 2006 році під цією ж назвою вийшло доповнене видання, що налічувало вже 70 віршів. Третій збірник «Пусть любов продлится годы» вийшов з друку у 2011 році. У тому ж році побачила світ ще одна книга поезій під цією ж назвою, відредагована і доповнена новими творами. В ній представлені вірші різноманітної тематики: політика, дружба, кохання, присвячення рідним, друзям і, звичайно ж – любов до неба. Всі збірки вийшли друком у миколаївському видавництві «Поліграфічне підприємство СПД Румянцева Г. В.».

У 2013 році Олексій Шляхтін подарував один примірник цієї книги нашій сільській бібліотеці. Якраз там я і відкрила для себе його поезії. А трохи пізніше, у 2014 році, сільський бібліотекар організувала незабутню творчу зустріч учнівської молоді з «поетом, закоханим у небо».

Олексій Олександрович розповідав нам про себе, читав свої вірші, відповідав на запитання. А ще поет був приємно вражений – юні любителі поезії читали свої улюблені вірші з його збірки «Пусть любов продлится годы».

Олексій Шляхтін кілька років був членом добре відомого, найстарішого на Миколаївщині літературного об’єднання «Стапель». Його вірші друкувалися в колективних збірках ЛітО. До збірника «Вам, победители!», приуроченого 65-й річниці Перемоги, увійшло 19 творів Олексія Олександровича, присвячених Великій Вітчизняній війні. Це поезії – «День Победы», «Брестская крепость», «Офицеры», «Солдат», «Вечный огонь» та ін. Тема Великої Перемоги дуже близька поетові, адже його батько, Олександр Іванович, крокував дорогами тієї війни чотири довгих, тяжких роки.

«День Победы»
Я попрошу всех тишины,
В стране Победы нашей дата.
И много лет как нет войны,
А мы всё помним как когда-то.

И нет нам сил слезу сдержать.
Большую цену заплатили.
Армаду армий удержать,
Что нас бомбили, колотили.

А сколько трудностей прошли,
Лишенья, холод, голод, смерти…
Но до Рейхстага мы дошли,
Там было трудно, вы поверьте.

Да и в тылу жилось «не рай»,
Недоедали, все трудились.
В стране был лозунг «Фронту дай»!
Вот так Победы мы добились.

И в этот светлый, майский день,
Идём на братские могилы.
Несём венки, цветы, сирень…
Как символ памяти и силы.

Олексій Шляхтін всім серцем полюбив наш південний край, присвятив йому чимало поезій – «Город над Бугом», «Николаев», «Наш город», «Город у моря». Та найбільше мене вразив вірш «Лебеді». Це вірш-відгук на подію. За словами автора, коли він жив і працював в Миколаєві, на подвір’ї сусіднього будинку знаходилася дуже гарна композиція з двох лебедів, зроблена вмілими руками майстрів, що проживали в цьому будинку.

Из камня, краски и бетона,
На радость взрослым, детворе,
Создали лебедей красивых,
Здесь, у фонтана, во дворе.

И вот однажды вижу, Боже!
Вандал, а может идиот,
Тех лебедей сравнял с землею,
И радость больше не идет.

Лежат осколки у фонтана,
Не будет больше красоты,
Беда прошла здесь ураганом,
Беднее стали я и ты.

Теперь стоит фонтан уныло,
Нет лебедей, да и воды,
Как символ варварства и злобы,
И пролетевшей здесь беды.

Небайдуже серце Олексія Шляхтіна відгукується віршами на багато подій: війну в Афганістані, аварію на Чорнобильській АЕС, день визволення міста Миколаєва від нацистських окупантів, події на Майдані. У 2001 році наш поет написав вірш-звернення до Президента України.

«Скажите мне, мой Президент»

Скажите мне, мой Президент,
Как гражданин страны великой:
Как долго жить нам в нищете?
В стране богатой, но безликой?

Пустые полки пережив,
Вы нас рекламой завалили,
Все, что валялось там «у них»,
Для нас от всей души скупили.

Возможно, что-то и не так,
Но Вы за все в стране в ответе!
Народ не должен голодать,
Он лучшего достоин в свете!

Вы людям выключали свет,
И газ прикрыли для начала,
Но Вы твердили: «Все в нас є»!
А ваша совесть замолчала.

Не можешь править – не берись,
А развалить – ума не надо,
Вот только грустно – ваших дел,
Народу нашему не надо!

Олексій Олександрович бажаний гість масових заходів, свят, що відбуваються в нашому селі: в бібліотеці, школі, сільській громаді. З його вуст завжди лунають щирі вітання, теплі слова до односельців і обов’язково – вірші.

Душевні, ліричні поезії Олексія Шляхтіна проникли вглиб мого серця та залишили там свій відбиток на довгі роки, а безпосереднє спілкування з поетом-земляком дозволило доторкнутися до його творчості.

Пролетять роки… І, можливо, в майбутньому, я розповідатиму своїм онукам про своє знайомство з талановитим поетом Миколаївщини Олексієм Шляхтіним. Про те, як зачитувалася в юності його віршами, як спілкувалася з ним особисто, як брала у нього автограф. І покажу свій записник, в якому поет написав для мене: «Вчись, працюй. І нехай доля не обділить тебе».


Матеріал підготовлено Щеп’як Мариною Степанівною, ученицею Виноградівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Виноградівка Баштанського району, в рамках обласного молодіжного конкурсу-2019 “Творимо імідж громади разом” (учасник).