Чудодійне джерело / упор. В. Червона. — с. Галаганівка, Снігурівський район Миколаївської області, 2009.
17.07.2015 23:54
Чудодійне джерело
У заможного чоловіка, що жив недалеко бiля рiчки, була дочка — чорноока, вродлива, з гарною косою. Батько хотів вiддати її замiж за якогось багатiя в сусіднє село.
Дiвчина-красуня ходила до рiчки прати i часто бачила там молодого рибалку, сина вдови. Вони покохали одне одного. Хлопець був бiдний, але гарний, мав добре серце, умiлi руки.
Легенда про Інгулець / упор. В. Червона. — с. Галаганівка, Снігурівський район Миколаївської області, 2009.
17.07.2015 23:53
Легенда про Інгулець
Було це дуже давно. В наших краях росли ліси. Навколо ярів були суцiльнi непрохiднi хащi, водилося багато звiрини, родюча земля давала щедрі врожаї.
Але з часом люди почали витрачати природнi багатства без потреби. Земля перестала родити. Лiси почали гинути, дичини стало менше. Починався голод. Люди звернулися до старiйшини краю: “Що робити? Як врятуватися?”.
Легенда про Чортів міст / упор. Л. Шевченко. — с. Кам'яне, Новобузький район Миколаївської області, 2009.
17.07.2015 00:25
Легенда про Чортів міст
Весною, коли квітнуть журавлики і сон-трава, виїжджають наші батьки з друзями до річки Інгул на відпочинок. Ще молодими вони приїздили сюди на затишну галявину, що знаходиться в балці, у долині річки Стовбової, яка тече з Кіровоградської області через Новогригорівку і Миролюбівку. Вона чепурна, чистенька, мов дбайливим господарем доглянута. Довкола неї, ніби огорожа, шепочуть гілки глоду, терну і шипшини, ростуть дикі груші. Тут тепло, ясно, сонячно. І ввижається, що галявина ця — потаємне місце, де птахи проводять свої свята. Сховаються у листячко і гомонять про якісь свої справи. Вгорі — синє-синє небо, збоку річка Інгул, а недалечко дзюркоче річка Стовбова. Ці річки утворюють півострів. Дуже гарне місце, та дивна в нього назва — Чортів міст.
17.07.2015 00:24
Легенда про долю
Жили собі два брати: один був багатий, а другий — бідний. Якось вийшов бідний на братове поле і бачить, що полем ходить якась жінка, збирає колосся і втикає у снопи. Ось він і питає:
— Хто ти така?
— Я — Доля твого брата.
— А де ж моя Доля?
Легенда про Ганнівку / упор. Т. Шишкіна. — с. Ганнівка, Новобузький район Миколаївської області, 2009.
17.07.2015 00:23
Легенда про Ганнівку
Ще з дитинства мені було дуже цікаво, коли з'явилося моє село і чому воно має таку назву. Адже тут я народилася, уперше побачила сліпучу синь українського неба і простори зелених ланів. Бо рідний край починається не тільки з батьківського порогу, з маминої пісні. Все починається з прадавніх коренів нашого народу.
Ось що розповіла мені моя прабабуся Марія про красуню Ганну і про те, чому моє село Ганнівка носить таке ймення.
Еще статьи...
Найпопулярніше
Запрошуємо на культурно-мистецьку акцію «Перехресні стежки Івана Франка» Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва запрошує 21 травня о 15.00 всіх шанувальників у...
Скарби світу: культурна мандрівка без кордонів 23 квітня члени ГО «Освітній центр “Університет третього віку”» завітали до обласної бібліотеки д...
Формування простору довіри та безбар’єрності у бібліотеці 26 травня фахівці обласної бібліотеки для юнацтва стали учасниками інформаційної сесії на тему «Ф...














